операції ввезення(пересилання) на митну територію України, одержання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або вжитку на митній території України, в тому числі операції із ввезення майна за договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки.

За ставкою 0%:

операції з продажу товарів, вивезених (експортованих) за межі митної території України;

операції з продажу робіт (послуг), призначених для використання і вжитку за межами митної території України;

операції з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за винятком підакцизних товарів, посередницької та рекламної діяльності, ігрового бізнесу тощо.

Згідно з Указом Президента від 07.08.1998р. „Про деякі зміни в оподаткуванні”, дата виникнення податкових зобов’язань від продажу товарів (робіт, послуг) визначається за першою подією, тобто за датою, на яку припадає подія, що відбулася раніше:

зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок, а в разі продажу за готівку – оприбуткування в касу;

відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – підписання акта про виконання робіт.

Основний первинний документ з ПДВ – податкова накладна.

Регулювання нарахування і сплати податку на прибуток підприємств визначається Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Платниками податку є суб’єкти підприємницької діяльності (в тому числі бюджетні та громадські організації, а також нерезиденти), які одержують прибуток від господарської діяльності.

Об’єктом оподаткування визначено прибуток (П), який обчислюють як різницю між валовими доходами звітного періоду (ВД), визначеними згідно із ст.4, і валовими витратами підприємства (ВВ), визначеними згідно із ст.5, а також сумою амортизаційних відрахувань (А), нарахованих згідно із ст8:

П= ВД – ВВ – А

Згідно ст. 10 установлено єдину ставку податку на прибуток у розмірі 25% для підприємств усіх форм власності.

Податок на доходи фізичних осіб – загальнодержавний прямий обов’язковий платіж.

Платниками прибуткового податку в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.
Об’єкт оподаткування – загальний річний оподатковуваний дохід, як резидента, так і нерезидента, одержаний з різних джерел; загальний місячний оподатковуваний дохід.

Плата за землю. Згідно із ст. 5 Закону України „Про плату за землю” (із змінами та доповненнями) об’єктом оподаткування є земельна ділянка, що знаходиться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, а платниками плати за землю – власники землі та землекористувачі.

Ставка плати за землю є диференційованою і встановлюється органами влади населеного пункту, в якому проживає платник.

Термін сплати платежу – щокварталу, до 15-го числа місяця, наступного за звітним кварталом. При цьому платежі, внесені до подання розрахунку, можуть вважатися авансовими.

Збір за забруднення навколишнього середовища. Платниками даного збору є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні громадські організації, гролмадяни, які здійснюють на території України викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище.

Обєктом оподаткування збору є обєми забруднюючих речовин, що викидають в атмосферу чи скидають у водний обєкт.

Збір за забруднення навколишнього середовища сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного терміну подання розрахунку даного збору. Ставказбору встановлюється згідно з нормативами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Комунальний податок. Платниками комунального податку є юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних і сільськогосподарських підприємств.

Комунальний податок встановлено в розмірі 0,1 НМД для кожного працівника, виходячи з середньоспискової чисельності персоналу підприємства.

1.2. Завдання та мета проведення аудиторської перевірки розрахунків з бюджетом

Метою аудиту розрахунків з бюджетом є висловлення ауди-тором думки про те, чи відповідають ці розрахунки за всіма по-датками і зборами в усіх суттєвих аспектах нормативним доку-ментам, які регламентують порядок їх нарахування та сплати до відповідних рівнів бюджету.

Основна задача аудиту розрахунків з бюджетом - ретельна перевірка правильності нарахування податків і зборів та своєчас-ності їх сплати до бюджету, підтвердження перевіреної інформації висновком, підтвердження правильності ведення обліку за ци-ми розрахунками, правильності заповнення звітності та відповід-ності даних облікових регістрів даним податкової звітності. Кожне з цих завдань поділяється на більш конкретні.

Основним серед конкретних завдань аудитора є підготовка аудиторських доказів за даним об'єктом. На підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів аудитор робить висно-вки про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовір-ність бухгалтерської звітності.

Готуючи аудиторські докази, аудитор зазвичай не вивчає всієї існуючої в його розпорядженні інформації, визначає основоположні елементи, що характеризують об'єкт, який досліджується.

Аудиторські докази, як правило, відображають зміст частини інформації, що є на підприємстві про об'єкт. Оскільки інформа-ція є базою для складання аудиторського висновку, то аудиторські докази повинні відповідати ряду вимог, які дають змогу зробити відповідні висновки. Це такі вимоги, Як необхідність, обгрунтованість, повнота, правильність та достовірність.

Функціональні задачі – консультування платників податків і зборів зпитань оподаткування з метою своєчасних і правильних розрахунків з бюджетом, а також з метою уникнення переплат та попередження фінансових санкцій з боку фіскальних органів держави; надання

консультацій в разі встановлення порушень в оплаті податків щодо їх виправлень; допомога в організації оптимального оподаткування.

1.3. Послідовність проведення аудиторської перевірки та джерела аудиту

Ще до початку роботи аудитору з метою зниження свого підприємницького ризику необхідно обумовити всі питання перевірки розрахунків з бюджетом із клієнтом та відобразити їх у договорі, в загальному плані та програмі.

Слід чітко встановити і погодити обсяг перевірки (період, що перевіряється; види податків тощо) та метод організації перевірки (суцільний, вибірковий). Як правило, правильність нарахування податків і зборів та своєчасність їх сплати проводять суцільним методом. Суцільний метод організації перевірки дає змогу максимально знизити ризик, але потребує багато часу і трудозатрат, що, в свою чергу, збільшує плату за аудит.

Підприємство може забажати проведення аудиту шляхом вибіркової перевірки. В