на тему “Аудит”

План

1. Аудиторські процедури

Збираючи аудиторські докази, аудитор може використовувати різні процедури. Найбільш поширені наступні:

1. Перевірка арифметичних розрахунків клієнта (перерахування). Перерахування полягає в перевірці раніше зроблених клієнтом арифметичних розрахунків і у виконанні незалежних підрахунків. Ця процедура дає математично точну інформацію. При виявленні помилок у підрахунку аудитору варто простежити подальший шлях цієї перекрученої інформації й оцінити її вплив на ступінь вірогідності звітності.

Перерахування звичайно здійснюється вибірково у відповідності зі стандартом «Аудиторська вибірка».

Перерахування часто використовується при перевірці оцінних значень (утрат від знецінення цінних паперів і т.п.). При цьому треба керуватися правилом (стандартом) аудиторської діяльності «Аудит оцінних значень у бухгалтерському обліку».

2. Інвентаризація. Цей прийом підтверджує фізичну наявність майна і фінансових зобов'язань, подає точну інформацію про їхнє існування і приблизну про стан і оцінку основних засобів, МБП, матеріалів, готової продукції і т.п. У ході аудиторської перевірки аудитори можуть спостерігати за проведенням інвентаризації, у результаті чого правильно оцінити надійність системи БО і дієвість СВК.

До початку проведення інвентаризації аудиторська організація зобов'язана з'ясувати, як часто проводилася інвентаризація, перевірити документи про колишні інвентаризації, ознайомитися з номенклатурою й обсягами товарно-матеріальних цінностей, виявити з них дорогі, проаналізувати їхню систему обліку і контролю, виявити її слабкі і сильні сторони.

У випадку спостереження за проведенням інвентаризації аудитору треба взяти участь у проведенні контрольних вимірів, вивчити, чи є застарілі, невикористовувані чи маловикористовувані цінності, перевірити, як зберігаються запаси, які належать третім особам, чи враховуються вони окремо в складському обліку й у бухгалтерії на забалансових рахунках, перевірити реальність дебіторської і кредиторської заборгованості.

Перевірка може проводитися в 2-х напрямках: у напрямку звірення облікових даних з фактичною наявністю цінностей і навпаки.

3. Перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій. Достовірна тільки інформація, отримана в момент дослідження облікових робіт, виконуваних бухгалтерією.

4. Підтвердження. У значній частині ділових операцій беруть участь треті сторони. Від них можуть бути отримані в письмовому вигляді підтвердження інформації, що викликає сумнів в аудитора. Наприклад, при виявленні підчищень і виправлень у банківських виписках запитуються їхні копії з банку.

Запит рекомендується стандартом готувати у вигляді документа від імені керівництва економічного суб'єкта на адресу третьої сторони. У ньому повинна міститися вимога надати необхідну інформацію безпосередньо аудиторської організації.

При необхідності аудиторська організація може самостійно встановити безпосередній контакт із третьою стороною, котрій був направлений запит.

Якщо від третьої сторони отримана інформація, що розходиться з обліковими даними клієнта, то треба застосувати додаткові аудиторські процедури для з'ясування причин розбіжності.

5. Усне опитування персоналу, керівництва економічного суб'єкта і третьої сторони.

Його проводять на всіх стадіях аудита, і в ході ознайомлювального відвідування фірми-клієнта, і для з'ясування окремих питань, що виникають при перевірці.

Результати повинні записуватися у вигляді протоколу чи короткого конспекту з вказівкою прізвища, імені і по батькові аудитора, який проводив опитування, і осіб, що були опитані.

Для проведення опитувань можуть бути використані готові бланки з переліками питань і місцем для відповідей.

Протоколи, конспекти і заповнені бланки прилучаються до інших робочих документів аудитора.

Отримана інформація повинна бути підкріплена незалежними відомостями, отриманими в ході інших аудиторських процедур. Виключення складає добровільне визнання в розкраданнях, порушеннях, невірному використанні облікової політики і т.п. (про це, щоправда, у стандарті не говориться).

6. Перевірка документів. Документи, як уже було відзначено, можуть бути внутрішніми (підготовленими й обробленими всередині фірми, що перевіряється), зовнішніми (підготовлені поза фірмою), а також внутрішніми і зовнішніми одночасно. Серед документів також виділяють офіційні і звичайні. Найбільш достовірними з погляду зменшення імовірності підробки є офіційні документи (наприклад, статутні документи, виписки банку, корінці грошових чеків). Менш достовірними з цих же позицій є звичайні документи (наприклад, рахунок-фактури постачальників, договори з покупцями на постачання продукції).Ступінь довіри до внутрішніх документів залежить від якості внутрішнього контролю за їх підготовкою й обробкою. Ціль перевірки документів — підтвердження облікових записів.

7. Простежування (сканування). За допомогою цієї процедури виявляються і вивчаються нетипові статті і події, відображені в обліку. При виконанні цієї процедури аудитор вибірково перевіряє первинні документи і їхній запис у регістри синтетичного й аналітичного обліку з використанням стандарту «Аудиторська вибірка».

8. Аналітична процедура. Під аналітичними процедурами маються на увазі аналіз і оцінка отриманої аудитором інформації, дослідження найважливіших фінансових і економічних показників організації, що перевіряється, з метою виявлення незвичайних і невірно відбитих у бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності, а також виявлення причин таких помилок і перекручувань.

Вона застосовується в період попереднього планування до укладання договору на аудиторську перевірку, звичайно у формі експрес-аналізу, при складанні програми аудиторської перевірки, коли вивчається звітність фірми-клієнта і визначаються ділянки, на які варто звернути особливу увагу, і в ході самої перевірки.

Типові види аудиторських процедур:

- зіставлення залишків по рахунках за різні періоди;

- зіставлення показників бухгалтерської звітності з кошторисними (плановими);

- оцінка співвідношень між різними статтями звітності і зіставлення їх з даними попередніх періодів;

- зіставлення фінансової інформації і нефінансової.

9. Підготовка альтернативного балансу сировини, матеріалів (на підставі норм) і виходу продукції (виконання робіт, надання послуг) використовується для одержання доказів про реальність і повноту відображення в обліку готової продукції.

2. Організація й процедура аудиту довгострокових і поточних зобов’язань

Мета аудиту операцій із зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності первинних даних щодо наявності зобов'язань перед кредиторами, реальності наявних зобов'язань, законності і доцільності проведених розрахунків, повноти і своєчасності відображення даних в первинних документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов'язань