Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і часних показників.

До узагальнюючих показників відносяться матеріаловітдача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловітдача визначається розподілом вартості зробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки зроблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів.

Матеріалоємність продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до вартості зробленої продукції. Вона показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловітдачи і одночасно розкриває чинники її зростання.

Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості зробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний об'єм випущеної продукції. Він показує наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися більш економно.

Часні показники матеріалоємності застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів, а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни).

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво певного виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду).

В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

Зменшити витрату сировини на виробництво одиниці продукції можна шляхом спрощення конструкції виробів, вдосконалення техніки і технології виробництва, заготівлі більш якісної сировини і зменшення його втрат під час зберігання, недопущення браку, максимального використання відходів і т.д.

На закінчення аналізу необхідно узагальнити всі виявлені резерви збільшення виробництва продукції по всіх основних чинниках виробництва (кращого використання трудових ресурсів, коштів труда і предметів труда) і визначити реальну його величину, збалансовану по всіх ресурсах.

7. Особливості аудиту матеріалів та дорогоцінних металів в умовах використання сучасних засобів обчислювальної техніки

Спеціальне програмне забезпечення по проведенню аудиту операцій по обліку матеріалів представляє собою комплекс взаємопов”язаних модулів, призначених для найбільш повної аудиторської перевірки обліку матеріальних цінностей.

При плануванні аудиторської перевірки складається перелік основних задач які необхідно вирішити. При обліку матеріальних цінностей це наступні завдання: аудит формування первинних даних, їх повноти та своєчасності відображення в реєстрах бухгалтерського обліку; аудит обліку матеріальних цінностей на місцях їх зберігання в вартісному та натуральному вираженні: аудит зберігання матеріалів на місцях зберігання; аудит оприбуткування матеріалів; аудит оцінки фактичної вартості матеріалів; аудит розрахунків за матеріальні цінності; аудит строків зберігання матеріалів; аудит рівня запасів матеріалів, аудит внутрішнього переміщення матеріальних цінностей; аудит відпуску матеріальних цінностей: аудит списання матеріальних цінностей на собівартість продукції; аудит реалізації матеріальних цінностей на сторону та робітникам свого підприємства; аудит віку невикористаних матеріальних цінностей та відходів; аудит бартерних операцій та правомірності їх здійснення; аудит нарахування податків та зборів на відпущені матеріальні цінності; аудит списання природнього убутку, втрат від псування; аудит списання втрат матеріальних цінностей від пожеж або сихійного лиха; аудит поведення інвентаризації матеріальних цінностей та відображення результатів на рахунках бухгалтерського обліку; аудит правильності формування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку; аудит своєчасності і правильності проведення переоцінки матеріальних цінностей та їх відображення; аудит облдіку дорогоцінних металів та каміння; аудит відповідності даних аналітичного обліку даним синтетичного бліку матеріальних цінностей; аудит відповідності синтетичного та аналітичного обліку даним бухгалтерського обліку; аудит відповідності даних аналітичного та синтетичного обліку звітним бухгалтерським даним.

Важливим моментом при проведенні аудиту є системна організація технологічного процесу обробки даних, одним із шляхів є визначення оптимальної послідовності рішення аудиторських задач. Цю функцію у спеціальному програмному забезпеченні виконує управляюча програмащо забезпечує реалізацію поетапного процесу проведення аудиторської перевірки.

Для успішної роботи управляюча програма повинна мати наступні дані: переліки всіх аудиторських задач, інформацію про взаємозалежність задач обліку, контролю і аудиту, сукупність факторів, що забезпечують можливість рішення кожної аудиторської задачі, інформацію про послідовність рішення задач, повідомлення про завершення виконання кожної аудиторської задачі.

Управляюча програма організовує потрібну, визначену послідовність аудиту, передаючи управління конкретним функціональним програмам які здійснюють рішення визначених задач та змінюючи, у разі необхідності, пріорітетність рішення задач.

На основі переліку аудиторських задач формується інформаційна модель проведення аудиту операцій по обліку матеріальних цінностей. Згідно з цією моделлю встановлюється послідовність рішення аудиторських задач та їх взаємозв”язок.

Формування бази даних аудитора для перевідки операцій по обліку матеріальних цінностей здійснюється з АРМБ (автоматизоване робоче місце бухгалтера) двох рівнів. Із АРМБ першої категорії надходять дані про наявність та рух матеріальних цінносте на місцях їх знаходження (склад, комора, цех). Із АРМБ другої категорії формується інформація по обліку матеріальних цінностей на рівні підприємства (бухгалтерії, сектору по обліку матеріальних цінностей).

Для проведення аудиторської перевірки в інформаційній системі формується наступний склад нормативно-довідкової інформації: довідник номенклатура-цінник матеріальних цінностей, довідник зовнішніх організацій, довідник статей обліку, довідник припустимої кореспонденції рахунків,