2.Класифкація аудиторських доказів

Аудиторські докази класифікуються за такими ознаками: відношення до обґєктів аудиту; стадії аудиторського процесу; джерела отримання доказів; форма подання; процедури, внаслідок яких отримані аудиторські докази(табл.2.1)

Таблиця 2.1

№ | Ознаки класифікації | № | Види аудиторських доказів

1 | 2 | 3 | 4

1 | Відношення до обґєктів аудиту | 1.1

1.2 | Прямі

Непрямі

2 | Стадії аудиторського процесу | 2.1

2.2

2.3 | Початкової стадії

Дослідної стадії

Завершальної стадії

3 | Процедури, внаслідок яких отримані аудиторські докази | 3.1

3.2

3.3

3.4

3.5

3.6 | Фактичного контролю

Підтвердження

Документального контролю

Спостерження

Опитування

Аналітичні

4 | Джерела отримання доказів | 4.1

4.2 | Первинні

Вторинні

5 | Форми подання | 5.1

5.2 | Матеріальні

Усні

За відношенням до обґєктів аудиту докази можуть поділятися на прямі та непрямі. Прямі докази можна отримати безпосередньо з первинних документів, робочих файлів даних, інших матеріальних свідчень, що стосуються обґєкта дослідження. Прямі докази є найвагомішими чинниками для прийняття рішення аудитором з того чи іншого питання. Приоцінці непрямих доказів визначають взаємозвґязок факторів, які взаємно стверджують прямі докази. Тому для складання попередніх висновків про кожний обґєкт аудиту доцільно застосовувати єдиний комплексний підхід до оцінки сукупності прмих і непрямих доказів, використовуючи аналіз, синтез, моделювання, абстрагування, логічні прийоми тощо.

Відповідно до поділу аудиторського процесу на основі стадії, аудиторські докази можуть належати до початкової, дослідної, та завершальної стадій. Докази, отримані на початковій стадії, мають привентивний(попередній) характер і часто є непрямими. Наприклад, зібрані в процесі планування аудиторські докази, що засвідчають рівень ефективності внутрішнього контролю, можуть лише непрямо підтверджувати фактичний стан основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та інших обґєктів аудиту.

Докази, отримані на дослідній стадії в процесі перевірки обґєктів аудиту, становять основу для формування думки аудитора про ці обґєкти. Процедури отримання доказів повинні бути проведені в необхідний момент, охоплювати достатню кількість одиниць досліджуваних елементів, забезпечувати принципи репрезентативності та надійності підсумкової інформації.

Аудиторські докази, отримані на завешальній стадії, являють собою результат процедур, використаних для уточнення спірних моментів, підтвердження деяких фактів, що не були зґясовані своєчасно. Окрему категорію доказів завершальної стадії становлять результати процедур економічного аналізу. Ці докази є похідними(вторинними) за природою, але мають велику аналітичну цінність для узагальнення й оцінки матеріалів аудиторської перевірки.

Наступна ознака класифікації – джерела отримання аудиторських доказів. За цією ознакою докази поділяються на первинні і вторинні(похідні). До первинних доказів належать ті, що отримані з першоджерела (прибуткових і видаткових документів, актів інвентаризації каси, порівнювльних відомостей тощо). Вторинними доказами можуть бути свідчення повторного характеру(наприклад, наказ керівника про стягнення збитківз матеріально відповідальної особи).

За формою подання аудиторські докази поділяють на матеріальні та усні. Найцінніші матеріальні докази – документи, машинограми, інформація на магнітних та лазерних носіях, аудіо та відеозаписи, схеми, графіки тощо. Усна інформація, отримана від керівництва, працівників підприємства або третіх осіб, також може використовуватися як аудиторські докази, але за умови, що джерело інформації перевірене і надійне.Матеріальні аудиторські докази поділяють на такі, що зберігаються на паперових і технічних носіях інформації. Технічні носії, в свою чергу, також можна класифікувати за видами і способами відтворення інформації. За видами вони поділяються на магнітні, лазерні, оптичні та інші, а за способами відтворення інформації – звукові, візуальні та візуально-звукові.

Розглянута класифікація аудиторських доказів не остаточна. Серед ознак класифікації були вибрані найбільш суттєві та характерні особливості, що дають змогу найповніше реалізувати принцип системності у наукових і практичних дослідженнях з аудиту.

Важливим питанням є класифікація аудиторських доказів за ознакою використовуваних для їх отримання процедур. Одні вчені називають дві категорії доказів, які отримують внаслідок використання процедур документального і фактичного контролю. Інші виділяють значно більше категорій доказів, для отримання яких використовують певні адиторські процедури: фактичний контроль; підтвердження; опитування клієнта; арифметична точність; аналітичні процедури.

Джерела одержання аудиторських доказів

Якість доказів залежить від їхніх джерел. У залежності від змісту обґєкта контролю аудитор вибирає відповідні джерела інформації, що дають повну характеристику досліджуваного обґєкта. Такими джерелами можуть служити:

Дані первинних документів, у яких відбивається зміст відповідних господарських операцій чи первинних звітів, чи представлені узагальнені дані про обґєкт контролю за визначений період часу.

Облікові регістри, де узагальнюється і накопичується інформація з відповідних первинних документів і звітів у розрізі їхнього економічного змісту.

Головна книга – регістр синтетичного обліку, де відбиваються залишки на початок і на кінець звітного періоду й обороти дебету і кредитувідповідних рахунків.

Бухгалтерська, податкова і статистична звітності.

Плани, кошториси, калькуляції і і розпорядницькі документи.

Матеріали перевірок і ревізій, проведених державними податковими інспекціями, органами державної контрольно-ревізійної служби й інших органів управління.

Матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства, у тому числі: за результатами раптових перевірок та інвентаризацій основних засобів, запасів, коштів, розрахунків й ін.

Дані, отримані аудитором при проведенні документального і фактичного контролю обґєктів аудиту.

Письмові й усні заяви працівників підприємства й третіх осіб щодо змісту досліджуваних обґєктів.

Результати аналізу фінансово-господарської діяльності економічного субґєкта.

Зіствлення одних документів клієнта з іншими, а також зіставлення документів клієнта з документами третіх осіб.

Статутні документи, договори, накази й інші адміністративні документи.

Звертання до керівництва за розґясненнями в усній і письмовій формі.

Методи одержання аудиторських доказів

Для того, щоб одержати аудиторські докази в залежності від змісту обґєктів аудиту й умов їхнього дослідження, використовують загальнонаукові та спеціальні прийоми документального та фактичного контролю.

Зміст документів аудитор перевіряє суцільним чи вибірковим способом.

З метою одержання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, і аудитор установлює їхню законність, доцільність і вірогідність.

Законною операція вважається тоді, коли її зміст не суперечить чинному законодавству, постановам уряду, положенням і інструкціям відповідних органів керування.

Доцільнітсь операції визначається її