приділяється регулюванню процесів проведення податкового аудиту, конкретизації процедур його проведення, правам та обов'язкам як контролюючих органів, так і платників податків. У зв'язку з цим в цьому розділі більше уваги буде приділено саме питанням нормативно-правового забезпечення проведення податкового аудиту, його основним видам, формам, методам та порядку оформлення його результатів. Опис тих питань, які поки що законодавче не врегульовано, буде проводитися на підставі практичного досвіду роботи контролюючих органів і, зокрема, податкової служби України.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено чітке поняття контролюючого органу. Контролюючий орган – це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.
Так, до контролюючих органів відносяться (дивись рис. 1):–
митні органи – стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які, згідно з законами, справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;
установи Пенсійного фонду України – стосовно внесків до Пенсійного фонду України;
податкові органи – стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім тих, що відносяться до компетенції митних органів;
установи Фонду соціального страхування України – стосовно внесків до Фонду соціального страхування України [11, 111].
Цей же закон встановлює компетенцію контролюючих органів, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесено до їх компетенції. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), утому числі за запитами правоохоронних органів.
Рис. . Основні державні контролюючі органи з оподаткування [11, 111]
Разом з тим, статтею 5 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" [14] до контролюючих органів, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, віднесено органи державного казначейства та органи державної контрольно-ревізійної служби. Межа компетенції цих органів – проведення перевірок стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів [14].
Указом Президента України також встановлено і деякі загальні правила проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. Так, встановлено, що нормативно-правові акти контролюючих органів, які регламентують порядок проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, погоджуються з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва. В разі відсутності такого погодження ці нормативно-правові акти не є обов'язковими до виконання платниками податків і можуть використовуватися контролюючими органами як внутрівідомчі документи.
Також Указом Президента України встановлено, що рішення про вилучення документів первинного обліку, зупинення операцій на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах, а також заборону відчуження майна суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку з порушенням податкового, бюджетного або валютного законодавства можуть прийматися лише органами державної податкової служби, а у випадках, визначених законодавством, – митним органом.
Підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності рекомендовано ведення журналів відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов'язковим зазначенням у цих журналах строків та мети відвідання, посади і прізвища представника, який обов'язково ставить свій підпис у цьому журналі. Відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки. Про факт цієї відмови суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє письмово у триденний строк контролюючий орган, в якому працює такий представник.
Форма та порядок ведення журналу затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 10.08.1998 р., № 18, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.1998 p. за № 619/3059 [15]. Так, згідно з наказом, впровадження журналу здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності на добровільних засадах. Журнал реєстрації перевірок ведеться суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності з метою недопущення несанкціонованих перевірок та знаходиться за місцем здійснення підприємницької діяльності. В разі наявності у суб'єктів підприємництва територіальне відокремлених філій, представництв та інших підрозділів у кожному з них ведеться окремий журнал реєстрації перевірок. Журнал не підлягає вилученню, крім випадків, передбачених законодавством. Журнал прошивається суб'єктом підприємницької діяльності та завіряється печаткою і підписом директора або власника (для юридичних осіб), або тільки підписом (для фізичних осіб) суб'єкта підприємницької діяльності.
Представник контролюючого органу перед початком перевірки повинен обов'язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, та поставити свій підпис. В той же час, суб'єкт підприємницької діяльності має право перевірити наявність відповідних повноважень особи, що здійснює перевірку, до початку перевірки, зокрема, зателефонувати до відповідного контролюючого органу.
Крім загальних правил проведення перевірок, деякі контролюючі органи встановлюють свої відомчі, додаткові правила їх проведення. Так, Державною податковою адміністрацією України з метою покращання організації оперативних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності розпорядженням № 89-р від 20.05.1997 р. затверджено форму посвідчення на перевірку. Посвідчення повинно оформлятися на кожного працівника, який бере участь в оперативних перевірках суб'єктів