та не потребує відчутних витрат. Планові інвентаризації проводяться за заздалегідь складеними планами самими підприємствами, хоча в планах і не проставляється конкретна дата проведення (як правило, вказується квартал або місяць). Раптова інвентаризація проводиться за ініціативою ревізуючих у процесі проведення ревізій чи перевірок. Різновидом раптової інвентаризації є повторна інвентаризація, яка проводиться в основному тоді, коли порушено раптовість попередньої інвентаризації чи остання проведена недоброякісно.
Терміни проведення інвентаризації встановлюються з врахуванням особливостей конкретного підприємства та обсягу робіт, що витікають із завдання щодо проведення інвентаризації.
Порядок здійснення інвентаризації регламентовано Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р., № 69 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за № 202/412 [15].
Фахівці органів податкової служби, що проводять перевірку, в обов'язковому порядку здійснюють оперативний контроль або беруть участь в проведенні інвентаризації. За підсумками інвентаризації складаються: інвентаризаційний опис, який підписується всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальними особами; порівняльні відомості, необхідні для встановлення відхилень даних інвентаризації від даних бухгалтерського обліку; протокол з встановленим результатом інвентаризації, пропозицій тощо
Поряд з цим у системі фактичного контролю важливе місце займають методи контрольно-вибіркового порівняння. Вони потребують спеціальних прийомів, необхідних для розкриття фактів завуальованих розкрадань та спотворень змісту і суті документів. Суть прийомів і способів контрольно-вибіркового порівняння полягає в тому, що до кількості фактичних залишків окремих видів (назв, сортів) цінностей за даними інвентаризаційного опису попередньої інвентаризації додають кількість цих цінностей за документами, що надійшла до наступної інвентаризації, і віднімають кількість одиниць тих же цінностей, що відображені у видаткових документах за цей період. Таким чином визначають максимально можливий залишок цінностей. Порівнюючи цей залишок окремих видів (назв, сортів) цінностей з даними інвентаризаційного опису наступної інвентаризації, виявляють причини такого залишку у цьому опису для приховування нестачі або встановлюють факти заниження залишків цінностей порівняно з фактичними з метою приховування лишку чи реалізації необлікованих цінностей, що не знайшли відображення в документах.
Контрольно-вибіркове порівняння в усіх випадках пов'язане з відновленням кількісного обліку руху окремих видів (назв, сортів) цінностей за певний інвентаризаційний період. Різноманітністю цього контрольно-вибіркового порівняння є спосіб перевірки руху цінностей за коротші, ніж звітні, відрізки часу з визначенням їхнього залишку після кожної операції (надходження чи вибуття цінностей) або після закінчення робочого дня. Це дозволяє виявити зловживання, які не можна виявити за допомогою інших способів ревізії. Але при застосуванні зазначеного способу перевірки руху цінностей необхідне подальше розслідування зловживань та обґрунтоване дослідження письмових пояснень службових і матеріально відповідальних осіб.
Контрольні обміри обсягу операцій (робіт, послуг) є одним з прийомів фактичного контролю, який застосовують під час податкового аудиту для перевірки діяльності виконаних будівельно-монтажних робіт, будівельних об'єктів або перевірки дійсності послуг автомобільного транспорту [11, 50]. Різновидністю цього методу є контрольні запуски. Цей метод застосовується, коли необхідно перевірити фактичне використання сировини у виробництві товарів чи напівфабрикатів. За результатами контрольних запусків отримані дані порівнюються з технічною та технологічною документацією та даними бухгалтерського обліку щодо списання сировини, матеріалів та комплектуючих.
У процесі інвентаризації або вивчення окремих об'єктів здійснюється їх огляд на предмет наявності, властивостей, придатності, якості як носія потреби тощо. Тобто застосовується метод огляду фізичного стану об'єкта аудиту. Наприклад, до підпису чек є документом, після підпису він стає активом, і коли чек анульовано, – він стає знову документом. Фактично фізичний огляд чека як активу може проводитися лише тоді, коли чек є підписаний.
Фізичний огляд є методом безпосереднього визначення дійсного існування активу, його оцінки, розцінюється як один з найдостовірніших та найкорисніших методів збирання даних для перевірки. Взагалі, фізичний огляд – це встановлення об'єктивних даних про засоби перевірки, їх кількості, опису активу. В деяких випадках він також є корисним методом для оцінки стану або якості активу.
Однак, фізичний огляд не завжди встановлює достатні підстави для визначення того, що існуючі активи належать платнику податків. В багатьох інших випадках аудитор не має достатньої кваліфікації, щоб міркувати про якісні фактори активів, такі як достовірність або застарілість даних. Для цілей фінансового звіту відповідна оцінка активів не може бути визначена шляхом фізичного огляду. Для цього необхідні документальні та аналітичні методи.
Відмінність методу інвентаризації від методу огляду фізичного стану об'єкта аудиту (активу) полягає в обсязі і задачах перевірки. Інвентаризацією охоплюється, як правило, маса активів.
Для того, щоб встановити, чи дійсно документ відображає зміст операції, доцільно застосовувати прийоми і способи фактичної перевірки, їх суть полягає в тому, що після перевірки суті і змісту операції, згідно з тим чи іншим документом, проводиться ще фактичне контрольно-ревізійне дослідження її на місці проведення. Для цього можна застосовувати прийоми анкетування, тобто одержання від службових і матеріально відповідальних осіб первинних відповідей-пояснень. Такий прийом контролю передбачає одержання письмових і усних пояснень від тих або інших працівників підприємства, що доповнить докази документальної перевірки господарської операції. Одним із прийомів фактичної перевірки є система тестування, що найбільше розповсюджена в зарубіжній практиці. Тести такого контролю можуть здійснюватись як на відповідність, так і на спрямованість.
У системі фактичної перевірки суті змісту фінансово-господарських операцій велике значення мають речові і письмові докази. Речовим доказом, наприклад, може бути тара, в якій одержували матеріали чи сировину на складі або відправляли ці цінності на виробництво, а товарно-транспортні накладні чи лімітно-забірні картки, в яких позначено кількість відповідних
