Податок на прибуток підприємств
курсова робота з фінансів
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність теми. Частка валового внутрішнього продукту від місцевих та регіональних податків на доходи і прибутки для більшості країн дуже подібна: вона становить від 13 до 15 відсотків.
Головною перевагою цих податків є те, що вони, як правило, вважаються справедливими з погляду платоспроможності. Крім того, можуть запроваджуватися прогресивні ставки оподаткування за вищими граничними рівнями ставок. Коли прибуткові податки накладаються органами влади вищого рівня, а місцевий прибутковий податок стягується тими ж збирачами податків, витрати на інкасо залишаються низькими. Оскільки вони безпосередньо пов'язані з місцевими доходами, їхня реакція на зростання цін, збільшення чисельності населення й прибутків теж достатньо гнучка.
При оподаткуванні прибутків підприємств виникає кілька питань. По-перше, визначення об'єкта оподаткування. По-друге, рівень ставок податку і диференціація їх. По-третє, склад податкових пільг та умови надання їх підприємствам.
Отже, дослідження даної проблеми, а саме оподаткування прибутків підприємств, є особливо актуальною в наш час, коли і Україна стоїть на цьому шляху подальшого розвитку, коли податкова система в країні, можна сказати, перебуває у стані становлення.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи слід вважати теоретичні проблеми фінансової науки.
Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є проблема оподаткування прибутку підприємств в Україні.
Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному розгляді проблеми оподаткування прибутку підприємств в Україні.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
проаналізувати сутність податку на прибуток підприємств як основу податкової системи України;
дослідити об'єкт оподаткування і його розрахунок;
дослідити чинний порядок оподаткування прибутку.
Розділ 1. Податок на прибуток підприємств як основа податкової системи України
1.1. Місце податку на прибуток в системі податків і зборів України
Податок на прибуток підприємств – один із найважливіших податків, який є основою податкової системи України. Податок на прибуток – це той податок, який використовується в структурній економічній політиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики, оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації у кейнсіанському значенні, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроеко-номічної політики, що є однією із його важливих позитивних ознак. До інших позитивних ознак можна віднести такі:
податок є платою за користування певними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, де підприємства здійснюють свою діяльність;
податок справляється з прибутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування; ;
податок забезпечує досить значну частку надходжень до бюджету.
Необхідно вказати і на недоліки цього податку:
податок може бути перекладений прямо на ціни або зворотним чином на працівників, що сильніше зачіпає менш заможних, тобто обидва види перекладання є регресивними;
податок не є нейтральним, бо важко визначити поняття "оподатковуваний прибуток", тобто визначення прибутку відповідно до бухгалтерського обліку і перетворення його в базу оподаткування дуже складна операція;
податок менш захищений від уникнення від оподаткування внаслідок приховування прибутку (доходу) [3, 271].
Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку. З 1 січня 1995 року основним видом прямого податку, стягуваного з юридичних осіб в Україні, став податок на прибуток, який був введений Законом України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств». Всі попередні три роки характеризувалися коливаннями законодавця від оподаткування доходів до оподаткування прибутку [11, 202].
Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» був прийнятий 21 лютого 1992 року і протягом всього 1992 року діяв на території України. В умовах пошуку оптимальних податкових важелів з початку 1993 року як основний прямий податок був введений податок на прибуток (Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про податок на прибуток підприємств і організацій»). Проте, не дивлячись на більш прогресивний характер, він був відмінений Законом України «Про Державний бюджет України на 1993 рік» (статті 7 і 8), і, починаючи з другого кварталу 1993 роки, був відновлений у дії Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». Така зміна в 1993 році пояснювалася спробою верстати держбюджет, не збільшуючи його дефіциту. Одним з важелів цієї політики було вибрано повернення до більш напруженого податкового пресу, хоча такий крок і представляється більш ніж спірним. І знову ж таки бюджетним законом було продовжено дію Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» в 1994 році (Закон України «Про Державний бюджет України на 1994 рік»), хоча і з цілим рядом змін не на користь платника (збільшення ставки, скорочення пільг). 22 травня 1997 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств» [9].
Згідно із Законом України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 21 лютого 1992 p. (із змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування протягом 1992-1994 років (крім І кварталу 1993 p., коли Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на прибуток підприємств і організацій» від 26 грудня 1992 p. було введено податок на прибуток) визначено валовий дохід підприємства, що становив «суму доходів від реалізованої продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і майна (включаючи основні фонди), нематеріальних активів, брокерських місць (крім реалізації біржами) і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях» [10].
До складу доходу для цілей оподаткування включали також кошти, одержані від підприємств-покупців (замовників) на власні потреби підприємств-постачальників (підрядників), що не враховувались підприємствами на рахунку реалізації [5, 101].
При оподаткуванні доходів підприємств у 1994 році застосовувалося 8 ставок: 11,15, 19, 22, 55, 65, 70, 75 відсотків. Основну ставку було
