і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, котрі були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
на поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом [5, 120].
Не підлягають амортизації та повністю належать до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку:
на придбання і відгодівлю продуктивної худоби;
на вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою подальшого продажу іншим особам чи використання їх як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;
на утримання основних фондів, що перебувають на консервації [5, 120].
Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів;
витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується і утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних та архівних фондів;
витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів [5, 120-121].
Під терміном невиробничі фонди слід розуміти капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів належать:
капітальні активи (або їхні структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів;
капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2 і 3 основних фондів і які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку і передані в безоплатне користування особам, котрі не є платниками цього податку [5, 121].
Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку і не впливає на податкові зобов'язання платника податку.
Під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом [5, 121].
Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
група 1 – будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їхні частини (квартири і місця загального користування);
група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2 [5, 121_].
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться за кожною окремою будівлею, спорудою або за їхнім структурним компонентом та в цілому за групою 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться.
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (з розрахунку на календарний квартал): гр. 1 – 1,25 %; гр. 2 – 6,25; гр. 3 – 3,75 % [5, 122].
Отже, об’єктом оподаткування є прибуток, порядок розрахунку яку якого регулюється чинним законодавством.
Розділ 3. Чинний порядок оподаткування прибутку
3.1. Ставка податку
В сучасних умовах оподаткування доходів юридичних осіб здійснюється по одній ставці, без прогресії. Доходи ж фізичних осіб – по прогресивній шкалі. У ряді випадків це набуває конфіскаційного характеру. Світова практика свідчить про те, що прогресивне оподаткування повинно «покривати» не більше 20 % всіх платників податків, а максимальна ставка податку (та ще складаюча 50%) – не більше 1% їх загального числа. Відсутність серйозного теоретичного опрацьо-вування вимушує законодавчо кілька разів в рік міняти шкалу оподаткування. Справа ускладнюється і широкою диференціацією величин особистих доходів населення. Мабуть, має сенс розробити шкалу доходів, що включає близько 8-10 груп з приблизно однаковою різницею доходів усередині кожної групи. При цьому особливо важливо виділити максимальну межу останньої, найвищої групи, яка б «включала» щонайвищу ставку податку [11, 210-211].
Прибуток підприємств в Україні обкладається по ставці 30%, яку можна виділити як базову. Такою ж була і базова ставка податку на прибуток в першому кварталі 1993 року.
Для порівняння податкових ставок, закріплених законодавством України, можна привести розміри ставок в країнах з розвинутою ринковою економікою:
Німеччина: податок на нерозподілений прибуток корпорацій – 50%; на розподілений прибуток – 36%;
Франція: податок на нерозподілений прибуток – 39%;
Японія: податок на загальний прибуток дрібних і середніх корпорацій – 28%; крупних – 37,5%;
Великобританія – 35%;
Італія – 36%;
Швеція – 30% [11, 211].
В США дохід корпорацій обкладається по наступній схемі: якщо він за рік не перевищував 50 тис. доларів, то використовується ставка 15%; з наступних 25 тис. доларів – 25%; а з доходу, що перевищує 75 тис. доларів в рік, – 34