гривень. Найменша заборгованість має місце в Чернівецькій області – 38 млн. грн., Закарпатській області – 41,6 млн. грн., м. Севастополі – 48,1 млн. грн., Тернопільській області – 48,4 млн. грн., Чернігівській області – 70,3 млн. гривень. Скорочення зазначеної заборгованості порівняно з початком року відбулося у Рівненській області – заборгованість скоротилася на 44 млн. грн., або 19,9%, Полтавській – на 32 млн. грн., або на 11,6%, Хмельницькій області – на 20,1 млн. грн., або на 11,5%. Значне збільшення заборгованості відбулося ум. Києві – на 4126,3 млн. грн., або у 3,3 разу, Волинській області – на 839,8 млн. грн., або у 20,8 разу, Луганській – на 604,6 млн. грн., або у 2,1 разу, Львівській – на 470,9 млн. грн., або у 2,8 разу, Дніпропетровській – на 463,5 млн. грн., або у 2 рази, Донецькій області – на 389,8 млн. грн., або на 70,7% [26, 36-40].
Питома вага податкових надходжень місцевих бюджетів у загальній сумі доходів за звітний період становила 58,5%, що відповідає розрахунковому показникові на рік, (утому числі прибутковий податок із громадян за звітний період становив 38,5% загальної суми доходів проти 38,2% розрахункового показника на рік, питома вага податку на прибуток підприємств становила 4,4% доходів проти відповідне 5,4%, плати за землю – 6,4%, що відповідає розрахунковому показникові на рік, акцизного збору з вироблених в Україні товарів – 0,8% проти 1%). Неподаткові надходження становили 7% загальної суми доходів місцевих бюджетів, що на 1,9 відсоткового пункту перевищує розрахунковий показник на рік. Доходи від операцій із капіталом за звітний період становили 2,2% загальної суми доходів проти 1 % розрахункового показника на рік. Питома вага надходжень до цільових фондів становила 1 % доходів, що на 0,3 відсоткового пункту більше за річний розрахунковий показник. Офіційні трансферти становили 31,3% доходів, що на 3,5 відсоткового пункту менше від розрахункового показника на рік [26, 36-40].
Спостерігається така динаміка структури доходів за звітний період порівняно з відповідним показником 2001 року: питома вага податкових надходжень місцевих бюджетів у загальній сумі доходів зменшилася на 0,6 відсоткового пункту, (у тому числі прибуткового податку з громадян збільшилася на 3,3 відсоткового пункту, податку на прибуток підприємств – зменшилася на 4,1 відсоткового пункту, плати за землю – зменшилася на 0,1 відсоткового пункту, акцизного збору з вироблених в Україні товарів – зменшилася на 0,3 відсоткового пункту). Питома вага неподаткових надходжень зменшилася на 1,7 відсоткового пункту порівняно з відповідним показником попереднього року, доходів від операцій із капіталом – збільшилася на 1,8 відсоткового пункту, надходжень до цільових фондів зменшилася на 1,7 відсоткового пункту, офіційних трансфертів – збільшилася на 2,3 відсоткового пункту [26, 36-40].
Середній показник дохідної частини місцевих бюджетів надушу населення за 2002 рік становив 583,9 гривні.
Найбільші доходи до місцевих бюджетів на душу населення мають місце у м. Києві – 1720,7 грн., у м. Севастополі – 666,6 грн., у Автономній Республіці Крим – 603,8 грн., у Запорізькій області – 582 грн., Дніпропетровській – 579,7 грн., найменші у Чернівецькій області – 447,2 грн., Луганській – 452,9 грн., Тернопільській – 454,2 грн., Вінницькій області – 458,1 гривні.
Отже, саме місцевим бюджетам на сучасному етапі розвитку країни приділяється значна увага, оскільки вони є гарантом фінансового забезпечення розвитку регіонів. Основне джерело наповнення місцевих бюджетів – податки і збори.
Розділ 3. Перспективи розвитку формування місцевих бюджетів за рахунок податків і зборів в сучасних умовах
3.1. Удосконалення податкових повноважень місцевих органів влади
Доходи, що надходили до місцевих бюджетів у 1992-2000 роках, умовно можна поділити на три групи [13, 37-40]:
1. Власні й закріплені на постійній основі. Власні доходи – це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади, і за його рішеннями. Крім того, частина податків закріплена за місцевими бюджетами на довгостроковій основі, хоча перелік таких податків вже кілька разів змінювався. До податків цієї групи належать насамперед місцеві податки і збори, податок на промисел, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, податок з власників транспортних засобів, податок на землю.
2. Загальнодержавні податки, що розподіляються за нормативами між державним і місцевими бюджетами.
3. Трансферти з бюджетів вищого рівня.
У доходах місцевих бюджетів питома вага власних і закріплених податків є невеликою. Основні джерела їх доходів (табл. 2.2) – відрахування від загальнодержавних податків і дотації з державного бюджету. Частка загальнодержавних податків та трансфертів з державного бюджету в період 1992-2000 років ніколи не була нижчою 70% від загального обсягу доходів місцевих бюджетів України.
Існуюча тенденція надання власних доходів місцевим бюджетам в обсязі, недостатньому для фінансування їх видатків, має давню традицію. Вона започаткована ще за часів соціалізму, коли вважалося, що обмежений обсяг власних доходів місцевих бюджетів дозволить заінтересувати місцеві органи влади у збільшенні та пошуку додаткових джерел фінансування. Так, у 1975 питома вага закріплених доходів по бюджетах областей становила в середньому 30,3%, мінімальний рівень – 21% у Волинській області, максимальний – 42,4% в Кримській, у Києві – 41% [13, 37-40].
Таблиця 2.
Частка загальнодержавних податків і коштів державного бюджету в доходах місцевих бюджетів України, 1992-2000 роки, % [13, 37-40] |
1992 | 1993 | 1991 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000
Податок на прибуток підприємств | 17,0 | 33,4 | 45,6 | 36,0 | 33,3