За великої номенклатури продукції, що випускається, норма Оборотних коштів для готової продукції на складі може бути визначена як середньозважена стосовно норм для груп продукції, які включають не (менше 70-80 % запланованого випуску готової продукції. Розрахована за цими даними середня норма оборотних коштів поширюється на всю готову продукцію на складі.

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на плановий рік визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормованих оборотних коштів. Виходячи із загальної потреби підприємства в оборотних коштах, розраховують приріст (зменшення) їхнього нормативу в запланованому періоді. Ці дані використовуються під час складання фінансового плану. У фінансовому плані для покриття приросту нормативу оборотних, коштів мають бути забезпечені відповідні джерела.

Економічний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Економічний метод доцільно також використовувати на рівні галузевих міністерств, відомств, виробничих об'єднань у процесі перспективного планування або прогнозування. [8, с.512]

Незавершене виробництво - один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Мого питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним, виробництвом уважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на Початку виробничого циклу).

1.5 Малоцінні і швидкозношувані предмети як складова частина запасів.

Порядок віднесення предметів до складу малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову та вартісну форми. До складу оборотних фондів включають: виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення; видатки майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них відносять запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, МШП та ін.

До 1 січня 2000 року бухгалтерський облік малоцінних і швидкозношуваних предметів ґрунтувався на методологічних принципах, викладених у Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженому постановою КМУ від 03.04.93 р. № 250 і Вказівках з організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 07.05.93 р. №25.

Зазначеними документами було встановлено три основні критерії розподілу на основні засоби і малоцінні та швидкозношувані предмети (далі - МШП) :

- вартість - не вище 500 грн. за одиницю незалежно від терміну служби;

- термін служби - використовується при виробництві продукції (робіт, послуг) протягом періоду, що не перевищує одного року незалежно від вартості;

- наявність у переліку предметів , що відносяться до МШП.

При цьому в п.47 Положення № 250 було наведено перелік предметів, які належать до МШП, а саме:

- картриджі;

- клавіатура;

- мишки;

- заправки до принтера;

- папір;

- CD диски;

- візитки;

- засоби прибирання та гігієни.

Зазначені критерії та переліки предметів, які належать до МШП, дозволяли до 01.01.2000 р.^з,0Јить чітко розмежовувати МШП і основні засоби для цілей як бухгалтерського , так і податкового обліку.

Вартість МШП, що перебувають в експлуатації ( за винятком спеціальних інструментів та пристосувань, тимчасових (нетитульних) споруд, а також предметів, призначених для видачі напрокат), погашалася шляхом нарахування зносу одним із трьох способів :

1) щомісяця - виходячи з відповідного терміну служби ;

2) у розмірі 50 % вартості при передачі зі складу в експлуатацію, а решта 50 % ( за вирахуванням вартості їх можливого використання) - при вибутті через непридатність ;

3) у розмірі 100 % вартості - при передачі зі складу в експлуатацію.

Метод нарахування зносу, вибраний підприємством, установлювався наказом керівника підприємства на кожний календарний (фінансовий) рік.

Вартість спеціальних інструментів і пристроїв погашалася згідно з установленою нормою або кошторисною ставкою, розрахованою виходячи з кошторису витрат на їх виготовлення (придбання) і запланованого випуску продукції терміном до двох років. Вартість спеціальних інструментів і пристроїв, призначених для індивідуальних замовлень або .використовуваних у масовому виробництві, дозволялося погашати у міру UX відпуску у виробництво або експлуатацію.

Вартість тимчасових ( нетитульних) споруд, приладів і пристосувань погашалася щомісяця виходячи з їх первісної (балансової) вартості за вирахуванням вартості матеріалів, які передбачалось отримати від розібрання за цінами можливого використання або реалізації, і терміну служби ( якщо термін служби перевищує тривалість будівництва - виходячи з терміну будівництва).

Предмети вартістю до 10 гри. за одиницю списувалися на витрати у міру їх відпуску у виробництво та експлуатацію.

Національними положеннями ( стандартами) бухгалтерського обліку було внесено певні зміни до порядку обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів.

На відміну від діючих до 01.01.2000 р. нормативних документів щодо бухгалтерського обліку у П(С)БО не міститься чіткого визначення МШП.

Так, у П(С)БО 9 "Запаси" зазначено, що до складу запасів відносяться малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального (операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Під операційним циклом розуміється проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та одержанням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. При цьому для більшості підприємств операційний цикл не перевищує одного року.

У П(С)БО 7 дано таке визначення основних фондів : "до основних