що має проводити аудит, може звернутись з про-ханням до попереднього аудитора з метою одержання всієї не-обхідної інформації щодо клієнта. Проте для цього він повинен отримати дозвіл замовника на контакт з попереднім аудитором.
У процесі проведення підготовчої роботи, тобто початкового вивчення підприємства, аудитор зобов'язаний:
визначити приблизний обсяг роботи та тривалість перевірки;
виділити найбільш важливі питання аудиту;
з'ясувати питання, які вимагають особливої уваги (можливість матеріальних помилок, обману або залучення інших підприємств, організацій до сфери зловживань тощо);
визначити ступінь довіри до облікової системи і внутрішньо-го контролю клієнта;
встановити суть і обсяг необхідних аудиторських доказів;
проаналізувати роботу суб'єктів внутрішнього контролю і можливість їх залучення до аудиту;
вивчити доцільність залучення інших аудиторів для проведення аудиту у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства, виділених на окремі баланси;
виявити необхідність залучення експертів.
У відповідності з обсягом і складністю роботи встановлюється та погоджується з клієнтом вартість аудиту. Якщо клієнт невпев-нений в обґрунтованості суми, слід підкріпити її величину відповідними розрахунками. Погоджена сума вказується в дого-ворі на проведення аудиторської перевірки.
Підготовчий процес закінчується складанням договору на про-ведення аудиту.
Якщо керівництво аудиторської фірми прийняло рішення по-чати аудит і договір про проведення аудиту був підписаний обо-ма сторонами, аудитору необхідно одержати подальшу більш де-тальну інформацію для підготовки до планування аудиту.
Підготовчі роботи
Під час підготовки до планування аудиту необхідно:
вивчити організаційно-управлінську структуру підприємства;
отримати інформацію про види діяльності і номенклатуру продукції, яка виготовляється підприємством;
розрахувати основні економічні показники діяльності підприємства та провести фінансовий аналіз діяльності підприємства за попередній звітний період;
провести аналіз структури власного і залученого капіталу;
ознайомитись з технологічними особливостями виробництва продукції;
провести аналіз інформації про основних покупців і постачальників;
з'ясувати порядок розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства;
отримати інформацію про дочірні та споріднені підпри-ємства;
провести аналіз системи внутрішнього контролю;
проаналізувати робочу програму внутрішнього аудиту;
перевірити виконання рекомендацій, наданих за результатами попереднього аудиту;
ознайомитись з актами перевірок державних контролюючих органів;
ознайомитись зі змінами в діяльності підприємства, які відбу-лися з моменту останнього аудиту.
Джерелом отримання інформації про діяльність підприємства для аудитора можуть бути:
статут підприємства;
документи про реєстрацію підприємства;
протоколи засідань ради директорів, зборів акціонерів або інших аналогічних органів управління підприємства;
документи, які регламентують облікову політику підпри-ємства;
бухгалтерські документи та звітність;
статистична звітність;
документи планування діяльності підприємства;
контракти, договори, угоди;
внутрішні звіти аудиторів, консультантів;
внутрішні інструкції;
акти податкових перевірок;
документи з арбітражних та судових справ;
документи, які регламентують виробничу і організаційну структуру підприємства, а також список його філій і дочірніх компаній;
відомості, отримані з бесід з керівництвом, про існування споріднених підприємств;
інші джерела
Аудитові (аудиторській фірмі) для правильної оцінки почат-кових залишків по рахунках, якщо існує така необхідність, попе-редній аудитор надає відповідні пояснення. За згодою підприємства він дає пояснення аудитору, який починає роботу, використовуючи свою робочу документацію.
Оцінка системи внутрішнього контролю
Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. В процесі такої оцінки встановлюється ймовірність на-явності помилок в бухгалтерському обліку, які впливають на до-стовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не може дати абсолютних гарантій щодо його ефективності, оскільки:
ніхто не може гарантувати відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою;
керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме вста-новило;
незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслужи-ли довіру, можливий вплив на них як всередині, так і за ме-жами підприємства;
можливі помилки і неточності в записах, підрахунках в результаті нерозуміння завдання, втоми або неохай-ності.
Враховуючи наведені обмеження ефективності внутрішньо-го контролю, зовнішній аудитор повинен дати оцінку результа-тивності внутрішнього контролю за наступними ознаками:
ступінь незалежності внутрішнього контролю;
чисельність, кваліфікація і досвід персоналу, який займається внутрішнім аудитом;
масштаб, глибина, напрямок і строки проведення перевірок суб'єктами внутрішнього контролю;
огляд всіх документів, які стосуються внутрішнього аудиту, перевірок, які може надати клієнт;
ступінь впливу органів управління на роботу суб'єктів внутрішнього контролю.
На початковому етапі планування рекомендується виконати аналітичні процедури, які допоможуть аудитору виявити вагомі для аудиту питання і тим самим краще спланувати роботу. Це може бути тестування економічних показників за декілька років, виявлення значних відхилень, що свідчать про необхідність заго-стрення уваги на цих позиціях, тестування облікових даних по місцях тощо.
Важливим етапом у підготовці загального плану перевірки є вивчення системи бухгалтерського обліку, оцінка системи внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом:
аналізу відповідної документації;
бесід з керівництвом;
опитування персоналу, зайнятого в цих системах.
Від оцінки системи бухгалтерського обліку і внутрішньо-го контролю залежить обсяг перевірки. Зниження ризику кон-тролю дозволяє зменшити обсяг перевірки та спиратись на дані внутрішнього контролю при винесенні аудиторського висновку.
Загальний план
При підготовці загального плану і програми перевірки слід встановити рівень суттєвості (ступінь точності підготовленої бух-галтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати до-стовірною).
План повинен складатись до початку конкретної роботи з клієнтом і повинен враховувати:
умови договору на виконання аудиту;
зміст аудиторського висновку, терміни його представ-лення;
відповідальність аудитора, передбачену законодавст-вом;
відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;
відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації; систему і форму бухгалтерського обліку; список членів аудиторської робочої групи, тривалість робо-ти, бюджет часу і витрат;
ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудитор-ських законів, нормативів, інструкцій;
рівень суттєвості завдань аудиту;
найбільш важливі етапи і завдання аудиту;
ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;
порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпра-цю з ними;
сутність і обсяг аудиторських доказів;
умови, які вимагають особистої уваги (можливість помил-ки, обману тощо);
ступінь аудиторського ризику;
список помічників, які будуть використовуватись в аудиті.
При цьому слід врахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, затрати