має можливість вибору методів обліку та різних підходів щодо оцінки статей балансу (наприклад, метод нарахування амортизації, що відображає характер екс-плуатації основних засобів, метод обліку запасів тощо). Аудитору слід переконатись, що обраний метод достовірно відображає специфіку діяльності клієнта;
організаційна структура підрозділу, відповідального за веден-ня бухгалтерського обліку і підготовку бухгалтерської звітності;
розподіл обов'язків і повноважень між працівниками, які беруть участь у веденні обліку і підготовці звітності;
організація підготовки, обороту і збереження документів, які відображають господарські операції;
порядок відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку, форми і методи узагальнення да-них таких регістрів;
порядок підготовки періодичної бухгалтерської звітності на підставі даних бухгалтерського обліку;
роль і місце засобів обчислювальної техніки у веденні обліку і підготовці звітності;
критичні галузі обліку, де ризик виникнення помилок або перекручень бухгалтерської звітності особливо високий;
засоби контролю, передбачені в окремих галузях системи обліку.
Аудитор в ході аудиторської перевірки повинен перевірити відповідність організації системи бухгалтерського обліку клієнта діючим нормативним документам і відобразити в робочій доку-ментації випадки встановлених порушень.
В ході аудиторської перевірки необхідно ознайомитись з внут-рішніми документами клієнта, які стосуються організації, поста-новки і ведення бухгалтерського обліку, і визначити, в якій мірі реальний стан справ відповідає положенням вищеперерахованих документів. У необхідних випадках для такої звірки рекомен-дується прослідкувати рух інформації по окремих операціях в обліку від первинних документів до їх відображення і звітності.
Обсяг робіт цього етапу залежить від того, здійснюються вони для нового замовника чи постійного. В останньому випадку аудитор зосереджує увагу на змінах, що відбувались у структурі внутрішнього контролю порівняно з попереднім періодом, а та-кож врахуванні замовником раніше висловлених порад щодо усу-нення недоліків у здійсненні контролю.
Оцінка системи внутрішнього контролю
При оцінці ефективності і надійності системи внутрішнього контролю в цілому, контрольного середовища і окремих засобів контролю аудитор може використати наступні оцінки якості
внутрішнього контролю:
1) висока;
2) середня;
3) низька.
Аудитор зобов'язаний оцінювати систему внутрішнього кон-тролю клієнта не менше ніж в наступні три етапи:
загальне ознайомлення з системою внутрішнього контролю;
первинна оцінка надійності системи внутрішнього контролю;
підтвердження достовірності оцінки системи внутрішньо-го контролю.
На стадії загального ознайомлення з системою внутрішнього контролю аудитору слід отримати загальне уявлення про спе-цифіку і масштаб діяльності клієнта, систему його бухгалтерського обліку. За підсумками первинного ознайомлення аудитор повинен прийняти рішення про те, чи доцільно йому в своїй роботі спира-тись на систему внутрішнього контролю клієнта.
У випадку, якщо аудитор приймає рішення про те, що він не може покладатись на систему внутрішнього контролю клієнта, він повинен планувати аудит таким чином, щоб аудиторська думка не ґрунтувалась на довірі до цієї системи. Це необхідно у випад-ках , коли надійність системи внутрішнього контролю оцінюється аудитором як "низька" або коли аудитору найбільш зручно чи економічно виправдано не спиратись на цю систему.
В тому випадку, якщо за підсумками загального ознайомлен-ня з системою внутрішнього контролю економічного суб'єкта аудитор приймає рішення про те, що він може покладатися у своїй роботі на систему внутрішнього контролю, йому слід провести первинну оцінку надійності системи внутрішнього контролю.
Первинна оцінка надійності системи внутрішнього контро-лю здійснюється на основі методики і прийомів, які аудиторські організації розробляють самостійно.
У процесі первинної оцінки надійності системи внутрішньо-го контролю аудитор зобов'язаний брати до уваги те, що:
перевіряють бухгалтерську і господарську документацію клієнта всього звітного періоду, а не тільки окремих періодів часу;
при перевірці необхідно приділити більше уваги тим періодам, діяльність в яких мала особливості чи відмінності порівняно з діяльністю типовою для всього періоду в цілому;
оцінка окремих засобів контролю як "низької" не виключає можливості оцінки надійності інших окремих засобів контро-лю як "середньої" чи "високої".
За підсумками процедури первинної оцінки надійності ауди-тор може оцінити надійність всієї системи внутрішнього контро-лю і окремих засобів контролю як "середню" чи "високу". В цьо-му випадку аудитор повинен планувати аудиторські процеду-ри, виходячи з цієї оцінки, але не повинен довіряти цій системі абсолютно.
В тому випадку, якщо за підсумками процедури первинної оцінки аудитор оцінить надійність системи внутрішнього контро-лю в цілому і окремих засобів контролю як "низьку", він зобов'яза-на констатувати це і в подальшому планувати аудиторські про-цедури відповідним чином.
Аудитор, який прийняв за підсумками процедури первинної оцінки рішення про довіру системі внутрішнього контролю, зо-бов'язаний в ході аудиторської перевірки здійснювати процеду-ри підтвердження достовірності цієї оцінки.
Процедури підтвердження достовірності оцінки системи внутрішнього контролю здійснюються в період перевірки на ос-нові методики і прийомів, які розробляються аудиторською ор-ганізацією самостійно.
В тому випадку, якщо аудитор в ході процедури підтверджен-ня надійності прийде до висновку про те, що оцінка надійності системи внутрішнього контролю в цілому виявиться нижчою від тієї, що була отримана в ході первинної оцінки, він зобов'язаний належним чином скоригувати порядок здійснення інших ауди-торських процедур, щоб підвищити достовірність своїх висновків за результатами проведення аудиту.
Всі етапи оцінки системи внутрішнього контролю повинні належним чином документуватись із зазначенням аргументів, якими керувався аудитор, даючи відповідну оцінку надійності всієї системи чи окремим засобам контролю або приймаючи рішен-ня, яке вплине на планування аудиторських послуг.
Показником того, що аудитор отримав необхідне знання систе-ми бухгалтерського обліку і відповідності внутрішнього контро-лю, може бути те, що він знає про недоліки в цих системах. При виявленні істотних недоліків у структурі або функціонуванні си-стем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю аудитору слід повідомити про це керівництво відповідного рівня управління у найкоротший термін з відповідною впевненістю та доказовістю своєї правоти. Повідомлення керівництву про істотні помилки не-обхідно представити у письмовому вигляді. Проте, якщо аудитор вважає за доцільне, можна надати усне повідомлення керівництву, яке необхідно