16. Статутний капітал:

організація аналітичного обліку;

відповідність розміру статутного фонду, відображеного у звітності, загальної суми номінальної вартості випущених та сплачених акцій сумі, зазначеній в установчих документах;

дотримання діючого порядку збільшення статутного фон-ду, проведення емісій акцій, викупу власних акцій;

правильність оцінки внесків учасників;

обґрунтованість оцінки внеску у вигляді нематеріальних активів;

організація обліку бланків суворої звітності;

продаж акцій декільком інвесторам;

операції з цінними паперами, на які учасник ринку не має право володіння або розпорядження (перекупка акцій у акціонерів без повідомлення про це акціонерного товариства та відповідної їх перереєстрації, передача майнових прав іншим особам, пов'язаних з володінням акції до моменту по-вної їх сплати).

17. Оподаткування підприємства:

визначення переліку податків, які підприємство повинно було сплатити;

вибіркова перевірка на предмет своєчасності сплати по-датків згідно з визначеним аудитором переліком податків, які необхідно було сплатити, та правильності використання підприємством процентних ставок податків;

вибіркова перевірка правильності розрахунків та своєчас-ності сплати податків;

правильність розрахунку податків у разі представлення консолідованої бухгалтерської звітності;

оподаткування сум нарахованих та виплачених дивідендів.

18. Фонди спеціального призначення:

склад фондів спеціального призначення;

обґрунтованість формування та використання;

перевірка правильності нарахованих резервів та фондів.

19. Валовий дохід, скоригований валовий дохід, прибуток та його розподіл:

своєчасність і повнота відображення у бухгалтерському обліку валових доходів;

правильність коригування валового доходу на суму валових витрат;

своєчасність і повнота відображення в обліку доходів з придбання ринкових акцій, облігацій;

своєчасність і повнота відображення в обліку емісійного доходу;

правильність формування балансового прибутку;

склад позареалізаційних доходів і витрат;

дотримання встановленого порядку розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства та його ви-користання;

правильність розрахунку дивідендів (необґрунтоване за-вищення рівня дивідендів);

правильність відображення в обліку курсових різниць по операціях з іноземною валютою;

правильність відображення в обліку знижок від звичайних цін (оподаткування знижок).

20. Бухгалтерська звітність:

обґрунтованість і правильність складення передаточно-го балансу (при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство);

відповідність показників бухгалтерської звітності резуль-татам синтетичного та аналітичного обліку;

правильність заповнення форм бухгалтерської звітності;

правильність консолідації бухгалтерської звітності.

21. Консультаційні послуги і рекомендації щодо усунення недоліків, аудиторський висновок.

Примітка:

З наведеного переліку питань аудитор може виключити ті, що на його думку є несуттєвими для діяльності підприємства, а також додатково включити питання, які він вважає доцільними.

Програму повинен підписати керівник групи по перевірці, а затверди-ли - керівник аудиторської фірми.

Одним із найважливіших етапів аудиту є планування. Аудитор зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати про-цеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії ро-боти найбільш ефективні процедури.

Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і такти-ки, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

Рішенням Аудиторської палати України від 18.12.98 № 73 за-тверджено систему Національних нормативів аудиту (ННА). Норма-тив № 9 "Планування аудиту" визначає основні напрями підготов-ки плану і програми аудиту з урахуванням масштабів діяльності та особливостей об'єкта аудиту.

Обсяг планування може змінюватися залежно від величини суб'єк-та підприємницької діяльності, набутого досвіду аудиторської робо-ти з клієнтом і знання особливостей його діяльності. Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути ске-роване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритміч-не завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договір-них зобов'язань, формування портфеля замовлень.

У популярній книзі "Аудит Монтгомері" вказано, що ауди-торська перевірка має відповідати загальноприйнятим стандартам, ви-конуватись ефективно і в межах часу, заданого клієнтом. З цією ме-тою проводять її планування і регулювання.

Планування — це процес вироблення аудиторської стратегії. Пла-нування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховувати-ся вимоги клієнта. Потім аудитор повинен підготувати програму пе-ревірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.

Програма аудиторської перевірки — це основа детального пла-нування часу і витрат.

Плани допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли за-вершити завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефек-тивно розпоряджатися своїм часом.

Якщо клієнт використовує комп'ютери, аудиторській групі, мож-ливо, будуть потрібні спеціальні навики. Аудитор повинен володіти достатніми знаннями в комп'ютерній сфері.

План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графі-ки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудито-ра слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керів-ництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи треба використову-вати роботу внутрішніх аудиторів та ін.) необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь (наперед).

При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне роз-міщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку вироб-ництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, ос-танні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність кон-тролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, органі-зація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні. Аудитор по-винен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію. Слід та-кож встановити рівень довіри до даних внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни і глибину аудиторських процедур.

Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміж-ної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму.

Першочерговому плануванню підлягають баланс, звіт про фінан-сові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний ка-пітал. Надання аудиторських послуг планується за допоміжними договорами.

Протягом всього терміну проведення аудиту його загальний план і програма переглядаються і