Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, що першими відпускаються у виробництво (продаж чи інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Приклад 2

Станом на 01.09.2003 р. на складі будівельної фірми був у наявності цемент марки М-600 у кількості 5 мішків (250 кг) на суму 250 грн. (собівартість 1 мішка - 50 грн.).

Для виконання будівельних робіт протягом вересня 2003 р. закуповувався цемент марки М-600: 1-ша партія від 03.09 - 10 мішків за ціною 62,4 грн. за 1 мішок (без ПДВ - 52 грн.); 2-га партія від 10.09 - 20 мішків за ціною 64,8 грн. за один мішок (без ПДВ - 54 грн.); 3-тя партія від 25.09 - 10 мішків за ціною 66,0 грн. за 1 мішок (без ПДВ - 55 грн.).

На кінець вересня в залишку на складі знаходилося 5 мішків цементу. Необхідно визначити собівартість цементу, використаного на будівництві об'єктів, а також собівартість залишку на складі на кінець місяця.

Усього вибуло цементу: 5 (залишок на початок місяця) + 10 + 20 + 10 - 5 (залишок на кінець місяця) = 40 мішків, у т.ч.: 5 мішків за ціною залишку на початку місяця на суму 250 грн.; 10 мішків за ціною 1-ї партії на суму 520 грн.; 20 мішків за ціною 2-ї партії на суму 1  грн.; 5 мішків за ціною 3-ї партії на суму 275 грн. Разом вибуло цементу на суму: 250 + 520 + 1 080 + 275 = 2  грн.

У залишку на кінець місяця числиться цемент за ціною 3-ї партії на суму: 5 мішків х 55 грн. = 275 грн. Списання цементу у виробництво відображається кореспонденцією рахунків: Дт 23 Кт 205 на суму 2125 грн.

Метод ЛІФО допускає першочергове списання запасів за собівартістю, що надійшли останніми, тобто запасів, що першими відпускаються у виробництво (продаж чи інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. І навпаки: залишок запасів оцінюється за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Приклад 3

Скористаємося даними приклада 2, але розрахуємо собівартість вибулого цементу і собівартість залишку, використовуючи метод ЛІФО. Отже, всього вибуло 40 мішків цементу, в т.ч.: 10 мішків за ціною 1-ї партії на суму 520 грн.; 20 мішків за ціною 2-ї партії на суму 1  грн.; 10 мішків за ціною 3-ї партії на суму 550 грн. Разом вибуло цементу на суму 2  грн.

У залишку на кінець місяця числиться цемент за ціною залишку на початок місяця на суму 250 грн.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів розподілом сумарної вартості залишку таких запасів на початок місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й отриманих у звітному місяці запасів. Цей метод зручний для застосування підприємствами зі значною номенклатурою запасів.

Приклад 4

Знову скористаємося даними приклада 2, але розрахуємо собівартість вибулого цементу і собівартість залишку, використовуючи метод середньозваженої собівартості. Середньозважена собівартість одного мішка склала: (5 х 50 + 10 х 52 + 20 х 54 + 10 х 55) / (5 + 10 + 20 + 10) = 2 400 / 45 = 53,33 грн. Собівартість вибулих 40 мішків цементу складає: 53,33 х 40 = 2 133,2 грн.

Собівартість залишку на кінець місяця - 266,8 грн. (2 400 - 2 133,2).

Оцінка за нормативними витратами укладається в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних витрат норми витрат і ціни повинні регулярно переглядатися.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками

Найпоширеніший спосіб надходження товарно-матеріальних цінностей на підприємство - придбання в постачальників. Зважаючи на те, що проводки по оприбуткуванню придбаних матеріалів і розрахунках із постачальниками загальновідомі, ми переходимо до розгляду ситуації, коли підрядна організація одержує матеріали від Замовника.

У цьому випадку матеріали можуть бути:

1) продані Замовником Підрядчику;

2) передані Замовником для цільового використання Підрядчиком;

3) передані Замовником у рахунок оплати послуг Підрядчика.

Розглянемо кожен із зазначених варіантів докладніше.

Варіант 1. У даному випадку здійснюється звичайна купівля-продаж, тобто процедура оформлення такого придбання аналогічна процедурі придбання матеріальних цінностей у сторонніх постачальників.

Варіант 2. Право власності на такі матеріали зберігається за передавальною стороною (Замовником) . Підрядчик несе відповідальність за цільове використання отриманих від Замовника матеріалів і зобов'язаний надати Замовнику звіт про їх використання. За наявності залишку невикористаних матеріалів Підрядчик зобов'язаний повернути його Замовнику. Отримані від Замовників матеріали враховуються Підрядчиком на забалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному збереженні", причому аналітичний облік ведеться в розрізі Замовників, видів та місць збереження в кількісному відображенні.

У податковому обліку підрядної організації ця операція не відображається. Оскільки передані матеріали залишаються власністю Замовника, то їх вартість Підрядчиком не включається до складу валових доходів (пп. 7.9.1 ст. 7 Закону про прибуток). З цієї ж причини передача Замовником матеріалів Підрядчику не є об'єктом обкладання ПДВ. Вартість матеріалів, переданих Замовником Підрядчику, не включається в обсяг виконаних робіт і, відповідно, не відображається в акті прийому-передачі виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в. *

* Це твердження базується на положеннях пп. 4.10.3 п. 4.10 Положення про підрядні контракти. Згідно з пп. 4.10.4 п. 4.10 Положення про підрядні контракти матеріально-технічні ресурси, що постачаються Замовником, передаються Підрядчику по актах (рахунках) комплектів відповідно до вимог стандартів і технічних умов і в обговорений термін. Підрядчик для прийому матеріальних ресурсів