- особи, які безпосередню займаються бізнесом на цьому підприємстві;

- особи, які знаходяться за межами підприємства, але мають пряму
фінансову зацікавленість у бізнесі;

- особи, які мають непряму (опосередковану) зацікавленість у бізнесі.

Першу групу користувачів складають посадові особи управління (ме-неджери), які несуть відповідальність за ведення справ і за виконання поставлених підприємству завдань. Успіх і виживання того чи іншого підпри-ємства в умовах жорсткої конкуренції можливі тільки тоді, коли керівниц-тво підприємства зосереджує значну частину своїх зусиль на двох важли-вих завданнях: рентабельності і ліквідності.

За даними звітності менеджери повинні постійно розв'язувати проблеми, що робити, яким чином і чи будуть результати відповідати початковим планам; визначати правильність прийнятих інвестиційних рішень і ефек-тивність структури капіталу; вибирати основні напрями політики диві-дендів; складати прогнозні форми звітності й здійснювати попередні роз-рахунки фінансових показників майбутніх періодів; оцінювати можливість злиття з іншим підприємством чи його придбання структурною одини-цею. Успіх діяльності будь-якого менеджера, як правило, залежить від того, наскільки правильно і своєчасно він прийняв те чи інше рішення. Багато з цих рішень значною мірою базуються на бухгалтерсько-обліковій інформації та її аналізі. З цієї причини менеджери є найважливішою категорією користувачів бухгалтерської і аналітичної інформації.

Друга категорія користувачів становить досить значне коло осіб, які не працюють на підприємстві, але мають прямий фінансовий інтерес до ре-зультатів його діяльності. До цієї групи користувачів належать:

- існуючі й потенційні власники ресурсів підприємства, яким необхід-но визначити збільшення чи зменшення частки власних коштів і оцінити
ефективність використання ресурсів керівництвом підприємства. Так, ак-ціонери вивчають інформацію про прибутковість, від якої залежить розмір
дивідендів на акції. Акціонери, які володіють незначним пакетом акцій,
зацікавлені перш за все в прибутковості підприємства і подальших перс-пективах його зростання. Завданням аналізу для них є забезпечення прогнозу фінансового стану підприємства, визначення ризику володіння капі-талом (акціями). Перш ніж купити цінні папери акціонерного товариства, інвестор, який виступає в ролі вкладника, повинен знайти відповіді на такі питання: чи достатній дохід підприємства для виконання контрактних зобов'язань перед утримувачами акцій і облігацій; чи забезпечує прибуток підприємства оплату всіх видів цінних паперів, які реалізуються акціонер-ним товариством; скільки років підприємство безперервно виплачує диві-денди, яку тенденцію це має на підприємстві; чи достатній потік коштів, щоб сплатити борги; чи знаходиться заборгованість підприємства в розумних пропорціях до його активів; чи висока ринкова вартість акцій і який середньомісячний обсяг торгівлі; який рейтинг акцій у брокерів і який рей-тинг облігацій у незалежних рейтингових агентів? Всі ці питання змушують інвесторів прямо чи опосередковано (через незалежні рейтингові чи аудиторські фірми) ставати суб'єктами фінансового аналізу з метою захисту своїх інтересів і зменшення ризику при придбанні акцій і облігацій;

- існуючі й потенційні кредитори, які використовують звітність для
оцінки доцільності надання чи продовження кредиту, визначення умов
кредитування, гарантій повернення кредиту, оцінки довіри до підприємства як до клієнта. Банківські заклади реально цікавлять дві основні групи
характеристик: здатність до здійснення кредитних угод, правильність режиму ведення розрахунково-касових операцій, гарантії своєчасного і пов-ного повернення одержаної позики на умовах кредитного договору та на-явність грошових коштів для сплати відсотків за одержаними позиками. Перша група характеристик, що включає правомірність підприємства-позичальника, організаційну стійкість і якість управління підприємством; оцінку обліку і звітності, значною мірою є об'єктом аналізу незалежних аудиторських фірм. Друга ж група характеристик представляє власне оцін-ки "фінансового здоров'я" підприємства: рівень фінансової стійкості, імовірність банкрутства, наявність забезпечення за позиками, здатність позичальника одержувати стійкий дохід у майбутньому, адекватний (за розмірами і строками) терміновим платежам;

- постачальники і покупці, які вивчають надійність ділових зв'язків з
клієнтом. Умовою надання комерційного кредиту підприємством-постачальником є його платоспроможність і фінансова стійкість. У зв'язку з тим, що у векселі вказується конкретна дата строку кредитування, постачаль-ник повинен аналізувати і оцінювати фінансовий стан свого клієнта. Отже, і він стає споживачем результатів фінансового аналізу;

- держава, перш за все в особі податкових органів, які перевіряють правильність складання звітних документів, розрахунку податків, визначають
податкову політику. Податкові органи за даними опублікованої звітності
прагнуть одержати відомості про майновий стан підприємства і результати його діяльності (прибутки чи збитки). Для них важлива відповідь на
питання, чи здатне підприємство сплатити податки. Їх перш за все ціка-вить балансовий прибуток підприємств, як джерело сплати більшості по-датків. Але сам по собі розмір прибутку не достатній, оскільки не показує,
наскільки дієздатним буде підприємство після сплати податків, тобто
скільки в нього залишиться в розпорядженні прибутку порівняно з масш-табами його діяльності.

Третє коло осіб, які мають непрямий фінансовий інтерес, становлять різноманітні користувачі фінансової звітності. Вивчення звітності їм не-обхідне для того, щоб захищати інтереси першої і другої групи користу-вачів звітності. До цієї групи належать:

- аудиторські служби, що перевіряють відповідність даних звітності
необхідним вимогам з метою захисту інтересів інвесторів;

- консультанти з фінансових питань, що використовують звітність з ме-тою розробки рекомендацій своїм клієнтам щодо розміщення їх капіталів;

- біржові агенти цінних паперів, які оцінюють інформацію, представ-лену у звітності, при реєстрації відповідних фірм; приймають рішення щодо
призупинення діяльності якої-небудь компанії; оцінюють необхідність
зміни методів обліку і складання звітності;

- законодавчі органи;

- юристи, які потребують звітну інформацію для оцінки виконання
умов контрактів, дотримання законодавчих норм при розподілі прибутку і
виплаті дивідендів, а також для визначення умов пенсійного забезпечення;

- преса та інформаційні агентства, які використовують звітність для
підготовки економічних оглядів, оцінки тенденцій розвитку і аналізу діяль-ності окремих компаній і галузей,