Після цього, у відповідності з другим міжнародним нормативом аудита, рекомендується перед початком роботи скласти лист-зобов'язання, де визначаються взаємні зобов'язання, масштаби роботи з проведення аудита і документально підтверджується згода аудитора на обсяг аудиту і поставлені задачі, відповідальність аудитора перед підприємством-клієнтом і форма представлення аудиторського звіту.

Після підготовки аудиторського меморандуму, як його називають у закордонній практиці, чи висновку договору на аудит і вивчення необхідної додаткової інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму в письмовій формі.

У плані аудиту передбачається перелік загальних питань основних напрямків аудиторської перевірки.

Першочерговому плануванню підлягають аудиторські перевірки бухгалтерської (фінансової) звітності в товаристві, де відповідно до чинного законодавства вони є обов'язковими. Потім планується надання аудиторських послуг по додаткових договорах.

При складанні загального плану проведення аудиту доцільно передбачити наступні аспекти:

-умови договору на виконання аудиту;

-зміст аудиторського звіту, терміни його представлення й інші способи передачі інформації клієнту;

-встановлена законом відповідальність аудитора;

-відповідальність клієнта за надану бухгалтерську звітність і повноту іншої необхідної інформації;

-фінансові звіти, використовувані для аудита;

-виконавці аудиторської роботи;

-тривалість роботи;

-бюджет часу і витрат;

-вплив на аудит нових бухгалтерських чи аудиторських інструкцій, нормативів, законів у ході аудиторських перевірок;

-встановлення рівнів істотності розв'язуваних задач;

-визначення найбільш важливих етапів і задач аудита;

-ступінь довіри до системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

-робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення;

-сутність і обсяг аудиторських доказів:

-умови, що вимагають особливої уваги (можливість помилки, обману й ін.);

-аудиторський ризик;

-залучення експертів.

При організації перевірки і підготовці до неї аудитор зобов'язаний визначити: найважливіші напрямки діяльності підприємства; питання підпорядкованості; форму представлення висновків і висновків: мета (об'єкт) аудита; сильні і слабкі сторони ключових напрямків системи управління і контролю підприємства; найбільш прийнятний метод перевірки.

Крім того, необхідно погодити з клієнтом тривалість роботи, інформацію, що повинна бути надана клієнту, суму гонорару.

Для успішного виконання цих задач потрібно вивчити систему внутрішнього аудиту товариства, його робочу програму, заходи, що були здійснені для виконання рекомендацій попереднього аудиту, підготувати документацію, необхідну для проведення аудита.

Проводити аудит найбільш раціонально по таких напрямках:—

розуміння зовнішніх умов діяльності товариства;—

визначення типу, структури товариства і управління ним;—

планування і наступний контроль аудиту;—

вивчення й оцінка форми і методів обліку;—

вивчення, оцінка і перевірка внутрішнього контролю;—

перевірка господарських операцій і облікових регістрів;—

перевірка реальності статей балансу;—

перевірка відповідності даних бухгалтерської звітності обліковим регістрам;—

перевірка відповідності прибутків і збитків фактичним результатам діяльності;—

перевірка відповідності бухгалтерської звітності обліковій практиці і чинному законодавству;—

аналіз бухгалтерської звітності в цілому і перевірка аудиторської роботи з метою визначення вірогідності й об'єктивності інформації, що міститься в звітності;—

узагальнення результатів перевірки і складання аудиторського звіту.

Після прийняття зобов'язання по виконанню аудиту аудитор зобов'язаний зробити аудиторські процедури, погоджені з клієнтом.

Одержувачі аудиторського звіту повинні ознайомитися з його змістом і скласти власну думку про фактичний стан даного підприємства.

Аудиторський звіт повинний виключати можливість невірного відображення дійсності.

Документальне оформлення аудиту вважається із найважливіших умов його кваліфікованого проведення. Для аудитора, який складає аудиторський висновок та звіт за результатами проведеного аудиту, робочі документи з детальним описом планування перевірки, її ходу, аналізу системи внутрішнього контролю і обліку, висновки за результатами перевірки окремих розділів обліку і документів, що підтверджують їх, - це ті документи, без яких підготовка достовірного звіту (висновку) неможлива. Робоча документація дає змогу аналізувати дії аудиторів і організувати як внутрішній, так і зовнішній контроль якості їх роботи. Контроль якості аудиту може здійснюватись на основі аналізу і оцінки створеної в ході аудиту робочої документації .

Основною метою підготовки робочих документів є підтвердження того, що аудит був проведений відповідно до прийнятих принципів аудиту. Якщо виникне потреба, аудитор повинен продемонструвати контролюючим органам і в суді, що аудит був, добре спланований і відповідним чином контролювався, що зібрані свідчення достовірні, достатні і своєчасні, і що аудиторський висновок відповідає результатам перевірки.

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує проведення аудиторської перевірки. А саме записи процедур планування, характеру, строків і масштабу виконаних аудиторських процедур, їх результатів, а також висновків складених на основі одержаних аудиторських доказів.

У робочих документах повинні міститись відповіді аудитора на всі суттєві питання, з яких необхідно висловити професійне судження і сформувати аудиторські висновки.

Робочі документи містять інформацію, яка використовується для коректування інформації підприємства - клієнта та підготовки достовірної фінансової звітності, допомагають аудитору прийняти рішення стосовно адекватного виду аудиторського висновку. Також робочі документи можуть використовуватись для багатьох інших напрямів роботи: послужити основою для підготовки податкових декларацій, інформації для біржі цінних паперів та інших повідомлень, допомагати в плануванні і координувати виконання наступних аудиторських перевірок, забезпечити програмований контроль.

Аудитору необхідно вести робочі документи повно і детально для забезпечення найбільш повного розуміння аудиту. Обсяг робочих документів, є питанням, яке має вирішуватися з точки зору професійного судження аудитора, оскільки немає практичної необхідності документувати кожне питання, яке розглядається аудитором.

Після завершення перевірки робочі документи залишаються у аудитора. Вони знаходяться у власності аудитора, він має право складати різноманітні довідки на підставі витягів із своїх робочих документів. Але його право власності обмежене етичними нормами та зобов'язаннями конфіденційності перед клієнтом. Робочі документи аудитора не можуть використовуватися як частина фінансової документації клієнта або як їх заміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в