в кредиті одного судопозичальника в 5 разів перевищувала норматив ліквідності балансу, для обходу встановлених обмежень комерційний банк видавав кредит п'яти фірмам, які переводили ці гроші на рахунок даного судопозичальника, останній же здійснював розрахунки, не маючи у своєму розпорядженні достатні ресурси для повернення кредиту. Ряд банків брав у своєї клієнтури в останній день місяця кошти з депозитних рахунків на два дні, а в перших числах наступного місяця повертав клієнтам гроші, маючи при цьому мінімальні затримки й сприятливі показники балансу. Іноді замість того, щоб перераховувати непогашені в строки кредити на рахунок прострочених позичок, банки укладали договори з господарствами про пролонгацію позичок, іноді навіть односторонні, без згоди позичальника. Такі неправильні дії банків спрямовані на те, щоб ''утриматися на плаву'', особливо дрібним комерційним банкам, аудиторський контроль за якими здійснювати набагато складніше. Упорядкувати діяльність комерційних банків, їхнє ресурсне забезпечення й підсилить дієвість контролю, як внутрішнього, так і зовнішнього.
При розрахунках між підприємствами, банками й державою застосовується календарна система розрахунків, тобто всі платежі з розрахункового рахунку, включаючи відрахування в бюджет і виплату заробітної плати, провадяться в порядку календарної звітності (у порядку їхнього надходження в банк).
Платежі по безготівкових розрахунках банк провадить за згодою власника розрахункового рахунку. Лише при платежах фінансовим органам по прострочених податках , по наказах арбітражу , при погашенні прострочених позичок , списання коштів з розрахункового рахунку провадиться без його згоди , тобто примусово по інкасовому дорученню .
Підприємство періодично (щодня або в інші встановлені банком строки) одержує від банку виписку з розрахункового рахунку, тобто перелік зроблених їм за звітний період операцій. До виписки банку додаються документи, отримані від інших підприємств й організацій, на підставі яких зараховані або списані кошти, а також документи, виписані підприємством.
Виписка з розрахункового рахунку є другим екземпляром особового рахунку підприємства, відкритого йому банком. Зберігаючи кошти підприємств, банк являється боржником підприємства (його кредиторська заборгованість), тому залишки коштів і надходження на розрахунковий рахунок записує по кредиту розрахункового рахунку, а зменшення свого боргу (списання, видача наявними) - по дебету. Обробляючи виписки, бухгалтер повинен пам'ятати про цю особливість і записувати зараховані суми й залишок по дебету розрахункового рахунку, а списання - по кредиту. Виписка з розрахункового рахунку має певні показники, частину яких кодується банком, і ці ж коди використаються підприємством.
Виписка банку заміняє собою регістр аналітичного обліку по розрахунковому рахунку й одночасно служить підставою для бухгалтерських записів. Всі прикладені до виписки документи гасяться штампом "погашене". Помилково зараховані або списані з розрахункового рахунку суми приймаються на рахунок 63 "Розрахунки по претензіях", а банку негайно повідомляється про такі суми для внесення виправлень. У наступних виписках банк вносить виправлення, а в бухгалтерському обліку підприємства заборгованість списується.
На полях перевіреної виписки проти сум операцій й у документах проставляються коди рахунків, що листуються з рахунком "Розрахунковий рахунок", а на документах указується ще й порядковий номер його запису у виписці. Ці дані необхідні для контролю за рухом грошових коштів, автоматизації облікових робіт, довідок, перевірок і наступного зберігання документів. Перевірка й обробка виписок повинні провадитися в день їхнього надходження.
2.3 Аудит операцій на рахунках у банку
Операції на рахунках у банку підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банках є виписки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи, а також запису в облікових регістрах за рахунком "Рахунки в банках".
Насамперед, треба звірити залишки коштів, відображених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними.
Слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами. Важливо також перевірити повноту й достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками й перенесенням залишку коштів на рахунку.
Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки з записами в першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до встанови банку.
Обов'язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах, із даними виписки банку й записами на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками й підрядниками" або на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Отут за прибутковими документами перевіряють повноту й правильність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, слід провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.
Під час перевірки операцій за акредитивами слід звірити залишки сум і обороти за виписками банку із записами в регістрах бухгалтерського обліку. Одноразово з'ясовують причини, які зумовили розрахунки за акредитивною формою, чи передбачена ця форма розрахунків договором або чи може вона застосовується як санкція з боку постачальників за несвоєчасні платежі. Потім перевіряють повноту і своєчасність використання і повернення невикористаних акредитивів, а також повноту оприбуткування матеріальних цінностей, які надійшли від постачальників.
3 Шляхи удосконалення аудиторської діяльності
3.1.Професійна етика аудитора
Кодекс професійної етики в будь-якій професії необхідний для забезпечення впевненості громадськості в якості послуг, які надаються представником цієї професії. Це важливо, коли користувач певними видами послуг сам не може оцінити якості цих послуг через їх