Суть французької форми рахівництва полягає в тому, що замість одного журналу операцій стали вести декілька облікових регістрів. Диференціація хронологічного запису призвела до поділу єдиного журналу на декілька. Крім касового журналу і меморіалу, у французькій формі вводяться інші журнали, розраховані на облік з окремих видів основних операцій. Журнали являли собою таблиці з багатьма колонками.

Американська форма була розроблена Е. Дегранжем (1795 р.) і названа "Журнал-Головна" (хоча Дегранж за походженням – француз, його форму рахівництва назвав американською бельгієць В.Ф. Роланд). У цій формі застосовувалася обмежена кількість рахунків (автор пропонував вести лише 5 рахунків – каса, товари, документи до отримання, документи до оплати, збитки і прибутки). Форма передбачала синхронізацію ведення систематичного і хронологічного запису, відображення кореспонденції, виведення оборотів і сальдо в одному регістрі, що робило облік простим і зрозумілим при мінімумі витрат на його ведення.

Історичний огляд виникнення форм рахівництва дає можливість з'ясувати переваги та недоліки кожної з них і зрозуміти закономірності формування сучасних форм. В Україні до 30-х років XX ст. найбільшого поширення набули німецька, французька та американська форми рахівництва. Починаючи з 30-х років, сформувалася контрольно-шахова форма рахівництва, яка з 1946 р. відома під назвою меморіально-ордерної. Вона переважала у народному господарстві, особливо у промисловості.

У 40-і роки почала розвиватися журнально-ордерна форма, яка передбачала інтеграцію синтетичного й аналітичного обліку, систематизацію записів у окремих таблицях – журналах-ордерах, відомостях. Ця форма витіснила меморіально-ордерну внаслідок таких переваг, як економічність, скорочення записів, сполучення синтетичного й аналітичного обліку, групування даних для складання звітності. Журнально-ордерна форма стала вершиною досягнень в галузі теорії ручної обробки інформації; але її використання стає недоцільним в нових умовах обробки інформації – автоматизованої.

У зв'язку з появою обчислювальної техніки ще у 50-х роках XX ст. була розроблена таблично-перфокарткова форма бухгалтерського обліку, яка виявилась недовговічною. Виникнення нових поколінь електронно-обчислювальної техніки сприяло розробці нових машинно-орієнтованих форм обліку.

Великий вплив на розвиток форм рахівництва справляє переорієнтація суспільного ладу в Україні. В умовах роздержавлення власності та виникнення недержавного сектора економіки в Україні відбуваються докорінні зміни в організації та методології обліку.

Так, Законом України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» передбачено, що підприємства самостійно визначають організаційну форму бухгалтерської роботи, виходячи з типу підприємства та конкретних умов господарювання. Підприємство має право самостійно визначати форми і методи бухгалтерського обліку, ґрунтуючись на загальних нормативних актах із методології та технології обробки даних.

Облік поділяється на дві підсистеми – фінансовий та управлінський. При цьому фінансовий облік передбачає єдину методологію його ведення всіма підприємствами, а управлінський – розробляє систему внутрішньовиробничого обліку, звітності і контролю господарської діяльності.

Закон про бухгалтерський облік дозволяє впорядкувати систему обліку на високому рівні і забезпечити розвиток методології та організації відповідно до загальноприйнятих норм, правил, стандартів і процедур.

Відомо, що бухгалтерський облік являє собою жорстку і замкнену систему, якій притаманна інерція, що випливає з плану рахунків для відображення об'єктів, набору правил і процедур узагальнення інформації в облікових регістрах, незмінного переліку звітних форм про господарську діяльність.

Формалізація правил і процедур лежить в основі технології бухгалтерського обліку і робить систему обліку статичною, обмежуючи можливості використання інформації для управління. Ці властивості системи обліку не дозволяють реагувати на зміни, які відбуваються у системах управління, планування, прогнозування та ін.

Завдання полягає в тому, щоби надати обліку динамічних властивостей, зробити його відкритою системою, що реагує на зміни в управлінні, плануванні, аналізі господарської діяльності. Динамізму обліковій системі надають такі властивості, як оперативність й аналітичність. Перша пов'язується з можливістю прискорення обробки облікових даних у реальному масштабі часу в умовах використання сучасної обчислювальної техніки. Аналітичність пов'язується з визначенням інформаційних потреб управлінської системи і забезпеченням інформацією користувачів.

Оперативність обліку можна забезпечити у тому випадку, коли керівники відповідних служб окреслять свої інформаційні потреби (показники, строки отримання, форми подання тощо). На цій основі бухгалтерія визначатиме обсяг даних і строки їх подання на обробку.

Отже, оперативність обліку є не самоціллю, а функцією управління, тому робота із забезпечення оперативності обліку повинна визначатись системою управління.

Аналітичність обліку відображає глибину деталізації синтетичного рахунка з метою розширення меж інформації. Рахунок аналітичного обліку являє собою аналітичну статтю або позицію і служить для групування та узагальнення даних на відповідному рівні. Кожний синтетичний рахунок може мати кілька паралельних систем аналітичних рахунків, що викликано необхідністю групування одних і тих же засобів чи джерел за різними ознаками залежно від потреб контролю, аналізу й управління.

Аналітичний облік може організуватись за вертикальною або горизонтальною ознакою. Наприклад, основні засоби підприємства поділяються за горизонтальною ознакою на закріплені за окремими цехами та службами, а всередині підприємства – за вертикальною ознакою – на основні засоби заводоуправління, цеху № 1, дільниці № 5 цеху № 1, робочого місця № 4 дільниці № 5 цеху № 1 та ін.

Фінансовий облік повинен чітко визначити сферу застосування, завдання, принципи та мету його організації, що дозволить підвищити рівень довіри до нього з боку користувачів.

2.3. Удосконалення фінансового обліку на основі системного підходу

Однією з важливих проблем на сучасному етапі є проведення системних досліджень з бухгалтерського обліку, важливість яких обумовлюється не лише відсутністю глибоких теоретичних розробок з удосконалення існуючої моделі бухгалтерського обліку, а й практичних рекомендацій для підприємств із удосконалення окремих складових обліку, поглиблення теоретичної та практичної підготовки