в системі проблемного управлінського обліку [23]
Припустимо, що для деякої очікуваної господарської операції (наприклад, продажу верстата) існує дві умови її здійснення. Кожна умова може бути сформульована під впливом найрізноманітніших факторів, але для прикладу візьмемо наявність двох альтернативних покупців. Ми не знаємо достеменно, коли продамо верстат, і не знаємо конкретну суму, яку за нього отримаємо.
Таким чином, ми керуємося бухгалтерськими оцінками і прогнозами, які дозволяють визначити, що продати верстат 1-ому покупцеві реально протягом двох місяців (в період з 1.03 до 30.04), а другому – протягом одного місяця (з 1.06 до 30.06). Очікувана вартість продажу складає: для 1-го покупця – 1000, 1250 або 1500 ум. од., для 2-го – 800, 1000 або 1200 ум. од.
Врахувавши фактор невизначеності щодо періоду і вартості продажу верстату, необхідно також врахувати імовірність сплати різних грошових сум у різних періодах кожним з потенційних покупців. Відомо, що співвідношення попиту і пропозиції на продукцію, товари і послуги (в тому числі й на верстати) постійно коливається і може виникнути ситуація, коли покупець у квітні не захоче платити за верстат стільки, скільки був готовий заплатити в березні.
Очікувані господарські операції в принципі обліковуються без таблиць ймовірностей і навіть без врахування різних умов їх здійснення. В такому ви-падку, звичайно, цінність даних проблемного управлінського обліку зменшується, але може залишатися задовільною для потреб системи управління. Єдиною вимогою, яка має бути дотримана, є наявність жорсткого "фільтра" для відбору релевантних очікуваних господарських операцій на етапі облікової реєстрації.
Ведення проблемного управлінського обліку значно полегшує здійснення різноманітних аналітичних розрахунків, пов'язаних зі складанням проформ фінансових звітів та проектованих звітів. За кордоном розроблено досить багато способів прогнозування балансу, варіантів звіту про доходи (фінансові результати), звіту про рух грошових коштів тощо. Майже всі вони містять ряд умовних припущень, широко застосовують метод абстрагування і, відповідно, часто мають неточності.
Але, незважаючи на свою недосконалість, основні прийоми складання прогнозних фінансових документів набули розповсюдження у фінансовій і кредитній сферах багатьох зарубіжних країн. Це пов'язано з тим, що провідні менеджери, працівники банківських, страхових та інших фінансово-кредитних структур воліють мати хоча би приблизну інформацію, ніж не мати її взагалі. Фінансові прогнози у більшості випадків навіть якщо точно не передбачають кількісних результатів, то дозволяють визначити очікувані тенденції, імовірності виникнення тих чи інших подій, оцінити альтернативні проекти і вибрати оптимальний.
Фінансова звітність, побудована на основі даних проблемного управлінського обліку, має значно більше шансів бути визнаною менеджерами підприємства або інвесторами. Прогнозні фінансові документи і розрахунки, складені на основі екстраполяції на наступний період тенденцій, які склалися у минулому, потребують суттєвого уточнення. На практиці це досягається з допомогою трьох методів: бюджетування; експертних оцінок; проблемного управлінського обліку.
Останній метод є найменш суб'єктивним, оскільки передбачає певну системність у відображенні очікуваних господарських операцій, дозволяє краще структурувати дані і використовувати найкращі способи прогнозування.
Таким чином, проблемний управлінський облік дозволяє не тільки сконцентрувати інформацію, пов'язану з очікуваними господарськими операціями, але й створити передумови для проведення стратегічного аналізу й аудиту. Його цінність для системи управління підприємством визначається кількістю та якістю прогнозів, які дозволяють приймати управлінські рішення в умовах невизначеності.
Завершуючи дослідження сутності проблемного управлінського обліку, спробуємо сформулювати його особливості:
Проблемний управлінський облік створюється там, де виникає потреба, і не є обов'язковим.
Проблемний управлінський облік фіксує очікувані господарські операції, події і факти, які характеризуються достатньо високою імовірністю здійснення у майбутньому.
Очікувані господарські операції реєструються в момент отримання достовірного прогнозу щодо можливості їх здійснення у майбутньому.
Організація і методологія проблемного управлінського обліку передбачають обов'язкове застосування сучасної комп'ютерної техніки і спеціального програмного забезпечення.
У системі проблемного управлінського обліку очікувані господарські операції можуть бути відображені у декількох варіантах, кожен з яких має свою імовірність. В облікових записах застосовуються, поряд з детермінованими числами, довірчі інтервали або нечіткі числа.
Проблемний управлінський облік повинен закладати надійну інформаційну основу для формування фінансових планів або окремих їх частин.
Розділ 3. Особливості ситуаційного обліку та аналізу забезпеченості підприємства сфери послуг основними фондами та ефективність їх використання
Розглянемо зазначену проблему на прикладі туристичних послуг.
За характером участі у виробничо-обслуговуючому процесі більша частина засобів праці відноситься до основних фондів. Під основними фондами розуміється сукупність матеріально-речовинних цінностей (у вартісному виразі), що служать на протязі тривалого часу і втрачають свою вартість по частинах. Кожен вид основних фондів має певне призначення і сферу застосування.
Основні фонди є складовою частиною матеріально-технічної бази. Поняття "матеріально-технічна база" ширше за поняття "основні фонди", оскільки окрім власних основних фондів матеріально-технічна база включає частину основних фондів, що належить іншим господарюючим суб'єктам і громадянам, які надали їх в оренду туристському підприємству. Основні фонди грають ключову роль у ефективній роботі туристського підприємства.
Застосовується наступна типова класифікація об'єктів основних фондів:
1. Будівлі (окрім житлових). Будівлі в туризмі підрозділяються на основні (готелі в комплексі і окремо стоячі, спальні корпуси, спортивні комплекси з басейном та ін.) і допоміжні (котельні, пральні, матеріальні і виробничі склади, овочесховища, гаражі, склади спортивного інвентарю).
2. Споруди. До споруд в туризмі відносяться:
артезіанські свердловини прісної і мінеральної води, насосні станції, басейни, включаючи їх фундамент, огрівальні пристрої і арматура;
берегоукріпні споруди, підпірні стіни, фонтани, каналізаційні споруди та інші комунальні споруди;
спортивні майданчики, тенісні корти, гребні і човнові станції, атракціони, паркові доріжки, скульптури, огорожі, туристські маршрути та ін.
3. Машини і устаткування. До цієї категорії основних фондів відносяться пристрої, що перетворюють енергію, матеріали і інформацію – силові робочі