- матеріали (за винятком відходів);

- паливо й енергія на технологічні цілі;

- основна заробітна плата;

- додаткова заробітна плата;

- відрахування на соціальне страхування;

- загальновиробничі (цехові) витрати.

Тому організація аналітичного обліку у допоміжному, підсобному та побічному виробництві та класифікація рахунків аналітичного обліку має відбуватися за аналогією з основним виробництвом.

Розділ 3. Організація управлінського виробничого обліку.

3.1. Процес обліку витрат і калькулювання.

Одним із завдань управлінського виробничого обліку є облік витрат на виробництво та вміння застосовувати відповідні методи і прийоми в процесі обліку витрат і калькулювання з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Під обліком витрат на виробництво відповідно до ДСТУ 2962 - 94 розуміється сукупність облікових операцій, що забезпечують повне та своєчасне виявлення витрат на виробництво і розподіл їх за елементами кошторису витрат на виробництво.

Результатом накопичення та обліку витрат на виробництво має бути виробнича собівартість, її структура та розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи.

У відповідності до вищезгаданого стандарту розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи за встановленою номенклатурою витрат з урахуванням місця їх виникнення та призначення називається калькуляцією в залежності від призначення складають планові, нормативні та звітні фактичні калькуляції.

Метою калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є визначення ефективності виробництва.

Завданнями калькулювання є:

1. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво.

2. Складання планової і нормативної калькуляції.

3. Визначення фактичної собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).

4. Контроль за виконанням планової собівартості, додержанням норм і нормативних витрат.

5. Визначення ціни та рентабельності продукції.

6. Оцінка ефективності підрозділів основного, допоміжного, підсобного та побічного виробництв.

7. Забезпечення внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством інформацією для аналізу і пошуку резервів зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Основними принципами калькулювання є:

визначення об'єктів витрат. Під об'єктами витрат розуміється продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат;

визначення об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;

наявність науково-технічно обґрунтованих норм витрат на виробництво;

вибір методів оцінки матеріальних цінностей при їх відпуску у виробництво;

вибір методів обліку і калькулювання виробничої собівартості калькуляційної одиниці;

вибір бази розподілу накладних витрат;

розрахунок ставки накладних витрат і вибір методів розподілу накладних витрат;

розмежування витрат за періодами.

Добре організований облік витрат на виробництво та вміння застосовувати відповідні методи і прийоми в процесі обліку витрат і калькулювання дають можливість приймати ефективні управлінські рішення.

Предметом розгляду цього розділу є викладення методів і прийомів в процесі обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на прикладі позамовного методу складання фактичної калькуляції. Цей метод є сьогодні найпоширенішим серед таких існуючих, як нормативний, попередільний та вже згаданий позамовний.

З метою отримання практичних навичок з методів калькулювання виробничої собівартості продукції, розгляну цей процес на умовному прикладі, використовуючи позамовний метод обліку витрат для замовлень на прикладі замовлення № 000101 (мал. 3.1.1). Замовлення виконувалися у цехах № 1 та № 2.

Основні кроки складання фактичної калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) наступні:

1. На підставі підписаного договору на відкриття замовлення відділ планування та підготовки виробництва направляє у відповідні структурні підрозділи повідомлення про відкриття замовлення (мал. 3.1.2). В нашому прикладі - це цехи №№ 1, 2.

Одночасно в бухгалтерії відкривається картка на замовлення, записи в якій здійснюються в міру виконання замовлення.

Мал. 3.1.1. Схема позамовного методу калькулювання собівартості продукції

Відділ планування та підготовки виробництва

ПОВІДОМЛЕННЯ № 1

від "___"_____________ 2006 р.

Цехам №№: 1, 2___________________________________________________________

Відділам: ________________________________________________________________

Найменування замовника: ВАТ "Б"________________________________________

У відповідності до плану виробництва на 2006 р. необхідно виготовити замовлення за № 00101 у кількості одного комплекту.

Начальник ВППВ ______________________       "___" ____________ 2006 р.

(підпис)

Мал. 3.1.2. Загальний вигляд повідомлення

2. Наступним кроком є накопичення прямих витрат за об'єктами витрат.

Із складу матеріалів в цех № 1 і цех № 2 за накладними були передані матеріали на суму 80,00 грн. і 150,00 грн., відповідно, для виготовлення замовлення № 000101.

Передача матеріалів у виробництво здійснюється за допомогою первинного документа типової форми М - 11 або лімітно-забірної картки (форми М - 8, М - 9), форми яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 р. за № 193. Підставою для передачі матеріалів на переробку у виробництво для виконання замовлення № 000101 також є повідомлення відділу планування та підготовки виробництва.

Аналітичний облік запасів за синтетичними рахунками ведеться у відомості 5.1, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. за № 356 "Про затвердження методичних рекомендацій із застосування регістрів бухгалтерського обліку".

Поля кодів форми М - 11 заповнюються у тому випадку, коли на підприємстві застосовується система кодів. Списання матеріалів на виробництво в цехах здійснюється на основі нарядів на виконання робіт, з урахуванням норм на списання сировини та матеріалів на виробництво одиниці продукції.

Таблиця 3.1.1

№/
з/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | Сума, грн.

Дт | Кт

1. | Списано матеріали на витрати виробництва цеха № 1 | 231 001 | 2011 | 80,00

2. | Списано матеріали на витрати виробництва цеха № 2 | 231 002 | 2011 | 150,00

3. | Списано транспортно-заготівельні витрати | 231 001 | 2911 | 20,00

4. | Списано транспортно-заготівельні витрати | 231 002 | 2911 | 50,00

Кореспонденція рахунків наводиться у табл. 3.1. 1.

Транспортно-заготівельні витрати розраховуються за методикою, яка наводиться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". В даній роботі суми наводяться абсолютною величиною.

До прямих витрат відносяться витрати на основну заробітну плату робітників.

В цехах № 1 та № 2 за замовленням № 000101 були виконані роботи основними робітниками суму 73,20 грн. (в тому числі за нарядом № 5