працівникам сум, перераховують до бюджету суми нарахованого та утриманого прибуткового податку за минулий місяць. По закінченні календарного року визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу. Сума прибуткового податку за рік обчислюється з урахуванням середньомісячного доходу та сплаченого протягом року податку з доходів. Обчислення податку і перерахунок проводяться установами до 1 лютого наступного за звітним року, а до 15 лютого ці відомості за встановленою формою подаються до податкової адміністрації за місцем проживання громадян. Громадяни, які мають доходи крім основного місця роботи, зобов'язані вести облік доходів. По закінченні календарного року до 1 березня ними в податкову адміністрацію за місцем проживання подається декларація про суму сукупного доходу за місцем як основної, так і не основної роботи.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1,5% від сукупного оподатковуваного доходу щомісячно введено з 29.07.97 Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97. Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття в розмірі 0,5 % від сукупного оподатковуваного доходу щомісячно введено з 29.07.97 Законом України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26.06.97.
Згідно з цими Законами об'єктом оподаткування є виплати, які оподатковуються прибутковим податком з громадян.
Утримання на користь третіх осіб та організацій із заробітної плати працівників можуть бути здійснені за виконавчими листами судів, фінансових органів та в інших випадках. Суму утримань розраховують у визначеному проценті від заробітку (наприклад, аліменти – 25, 33 і 50% з тієї суми заробітної плати, яка залишається після вирахування податків). Постановою Кабінету Міністрів України "Про види заробітку (доходу), що підлягають обліку при відрахуванні аліментів" від 26.02.93 № 146 затверджено перелік видів заробітку, з яких утримуються аліменти. Передбачено, що утримання аліментів з працівників здійснюється з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом: з основної заробітної плати, всіх видів доплат і надбавок до неї, грошових і натуральних премій, відпускних, з оплати за понаднормовану роботу, за роботу в святкові і вихідні дні, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Утримання аліментів не здійснюється з вихідної допомоги при звільненні, одноразових премій, допомоги на поховання та інших видів доходу.
Підставою для утримання вартості товарів, куплених у кредит, є доручення-зобов'язання, видане установою торговій організації і отримане від неї з відмітками про суми, які належать до утримання. Ця сума утримується із заробітної плати працівників щомісячно рівними частками протягом строку, вказаного в дорученні-зобов'язанні, при цьому в перший місяць утримується щомісячна частка і неподільна частина суми.
Вклади в установи банків і внески органам страхування за договорами добровільного страхування утримують із заробітної плати за заявами (дорученнями) працівників, а тоді перераховують на рахунки відповідно установам банку та органам страхування в рівних частках, вказаних у заяві доти, поки працівник не подасть заяву про їх припинення.
Кодексом законів про працю України встановлені обмеження на відрахування із заробітної плати працівників. Так, згідно із ст. 128 Кодексу при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір утримань (відрахувань) не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, – 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
Утримання із заробітної плати працівників підлягають періодичному контролю. Так, правильність нарахування утримуваних податків і зборів крім місцевих фінансових органів і різних фондів перевіряють працівники бухгалтерії установи. Одночасно вони перевіряють повноту і правильність утримань за виконавчими документами та інші утримання.
Розділ 6. Організація обліку відпустки у сфері освіти
Кожен громадянин України, який перебуває у трудових відносинах з підприємствами, організаціями, установами, має право на відпустку. Відпустка – це тимчасове звільнення від роботи для відпочинку. Право на відпустку не залежить від місця роботи, форми власності підприємства, посади, системи опла-ти праці, тривалості та періодичності робочого часу, терміну трудового договору. Законом України "Про відпустки" встановлено такі види відпусток (рис. 6.1).
Рис. 6.1. Класифікація відпусток [13, 253]
Працівники дитячих дошкільних закладів, як і всі громадяни України, мають право на щорічну відпустку, а також на додаткові, творчі та соціальні відпустки згідно із законодавством. Основними законодавчими актами, що регулюють питання надання та оплати відпусток є "Кодекс законів про працю України" та Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, зі змінами і доповненнями. У всіх випадках надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) керівника установи, що і є підставою для нарахування оплати за час відпустки.
Для оплати щорічної відпустки обчислюється середня заробітна плата за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Якщо працівник працював у даній установі менше року, то середня зарплат а обчислюється за фактично відпрацьований час, тобто з 1 числа місяця після зарахування на роботу і до 1 числа місяця, у якому надається відпустка. Якщо згідно із законодавством або з інших причин працівник не працював якийсь час і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, то цей проміжок часу виключається з розрахункового періоду.
При визначенні середньої зарплати для розрахунку оплати за час відпустки враховують такі виплати: основна зарплата, доплати і надбавки за понаднормову роботу і роботу в нічний час, за суміщення посад, розширення зон обслуговування, умови праці, інтенсивність праці, вислугу років), виробничі премії, винагороди за підсумками року, допомога з тимчасової непрацездатності, виплата за середнім заробітком (за час виконання державних і громадських обов'язків, службових відряджень тощо). Не враховуються при визначенні середньої зарплати виплати разового характеру
