Облікова політика в практиці зарубіжного досвіду

курсова робота з бухгалтерського обліку

ЗМІСТ

Вступ

Для складання фінансової звітності відповідно до чинних нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.

Визначення терміну "облікова політика" дається в ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і в п. 3 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": "облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності".

Тобто, під обліковою політикою слід розуміти сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, прийняту підприємством – первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя.

Основна її мета – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

В Україні з переходом до ринкових відносин змінились підходи до організації бухгалтерського обліку на підприємствах. Від жорсткої регламентації облікового процесу з боку держави ми поступово перейшли до розумного поєднання державного регулювання та самостійності підприємств в організації бухгалтерського обліку. Ефективне функціонування цілісної системи обліку передбачає активне застосування такого специфічного елементу регулювання бухгалтерського обліку та звітності як облікова політика.

Розділ 1. Суть облікової політики підприємства в світлі зарубіжного досвіду

1.1. Суть облікової політики

Ефективність ведення бухгалтерського обліку характеризується можли-вістю отримати повну, точну, достовірну та оперативну інформацію про стан підприємства та зміни, які відбуваються. Однак цифри, надані в звітах, не несуть жодної інформації про те, яким методом вони були отримані, отже, прийняте на їх основі рішення не може бути достатньо об'єктивним. Наприклад, із балансу можна побачити збільшення запасів. Але причиною збільшення може бути як придбання нових запасів так і просто зміни в їх оцінці. Зниження прибутків звітного періоду може бути викликано як зниженням ефективності діяльності підприємства, так і зміною підходу до створення резервів. Визначення дійсних причин конкретних змін та прийняття правильного фінансового рішення можливе лише за умови ознайомлення з обліковими принципами та оцінкою, за допомогою яких отримано інформацію. Ці принципи в більшості країн знаходять відображення в примітках у вигляді розкриття облікової політики.

У практиці бухгалтерського (фінансового) та управлінського обліку багатьох держав світу термін "облікова політика", як сукупність способів ведення підприємством обліку є широко вживаним уже досить тривалий час.

Словосполучення "accounting policies" – "облікова політика" як термін широко застосовується в міжнародних стандартах обліку та в обліковій практиці в державах з ринковою економікою.

В МСБО поняття облікової політики трактується наступним чином: "облікова політика – це конкретні принципи, основи, умови, правила та практика, які прийняті компанією для підготовки та надання фінансової звітності".

В Україні можливість використання підприємствами окремих елементів облікової політики з'явилася відносно недавно. Зокрема, в затвердженому у 1993 році Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності було передбачено, що підприємства та організації можуть самостійно встановлювати організаційну форму бухгалтерської роботи, визначати форму і методи бухгалтерського обміну, розробляти систему внутрішньовиробничого обліку, звітності й контролю, визначати права працівників на підпис документів, виділяти на окремий баланс свої філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. А в офіційний обіг термін "облікова політика" введений тільки в 1999 році (Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Вибір облікової політики залежить від особливостей діяльності кожного конкретного підприємства. При формуванні облікової політики слід враховувати фактори, що на неї впливають (рис. 1.1).

Рис. 1.. Фактори, які впливають на формування облікової політики [6, 167]

Як правило, під обліковою політикою розуміють набір методів бухгалтерського обліку, які є найприйнятнішими для конкретного підприємства та покладені в основу складання бухгалтерської звітності.

Згідно зі стандартами РСФО, у фінансовій звітності необхідно розкривати облікову політику як важливу складову частину звітності, в тих випадках, коли звітність застосовується для оцінки фінансового стану підприємства, руху його грошових коштів і оцінки результатів його діяльності у відповідності з ЗПБО США.

1.2. Економічний зміст облікової політики

В Україні з переходом до ринкових відносин змінились підходи до організації бухгалтерського обліку на підприємствах. Від жорсткої регламентації облікового процесу з боку держави ми поступово перейшли до розумного поєднання державного регулювання та самостійності підприємств в організації бухгалтерського обліку. Ефективне функціонування цілісної системи обліку передбачає активне застосування такого специфічного елементу регулювання бухгалтерського обліку та звітності як облікова політика.

Необхідно пам'ятати, що у ринковій економіці, коли потрібно продемонструвати інвесторам привабливість фінансування саме вашої фірми, не розкриваючи механізм отримання прибутку, правильно та економічно грамотно обґрунтована облікова політика відкриває нові можливості. Вона дозволяє, по-перше, продемонструвати нові можливості, притаманні підприємству, по-друге, проінформувати податкові органи, ревізорів, кредиторів, потенційних інвесторів, а також партнерів по бізнесу (покупців та постачальників) про стійкість вашого фінансового стану, зорієнтувавши їх на подальше співробітництво.

Українське законодавство не передбачає відповідних положень, якими регу-люються питання формування облікової політики. Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" "облікова політика – це сукупність принципів. Методів, процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності". На відміну від МСБО, українські стандарти не зазначають обов'язкових питань, які необхідно розглядати в обліковій політиці. Це питання залишається в компетенції самого підприємства.

Згідно з визначенням, наведеним в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в