Україні", облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Ці основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в ст. 4 цього Закону та п. 18 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".
В стандарті ПБО 1/98 Росії облікова політика підприємства визначається як "прийнята ним сукупність способів ведення бухгалтерського обліку первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування та підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності".
Таким чином при формуванні облікової політики слід виходити з того, що політику не можна обмежити рамками нормативних актів, оскільки жоден нормативний акт не в змозі передбачити усі тонкощі кожної господарської ситуації, яка виникає на підприємстві. Кожне підприємство обирає елементи облікової політики виходячи з міркування економічної ефективності та особливостей своєї діяльності.
Отже, облікова політика підприємства – необхідний елемент обліку результатів його діяльності. Розглянемо деякі практичні питання, які розкривають ряд загальних особливостей розробки облікової політики в зарубіжному обліку.
Розділ 2. Формування облікової політики
2.1. Суть формування облікової політики
В процесі формування облікової політики МСБО відмічають необхідність брати за основу принципи безперервності діяльності компанії, нарахування, послідовності, суттєвості, сталості.
Міжнародні стандарти вимагають, щоб в результаті стискання інформації були надані класифіковані дані, які формують статті в самій фінансовій звітності або в примітках до неї. При створенні статей бухгалтер повинен орієнтуватися на принцип суттєвості, тобто визначити, чи може нерозкриття інформації вплинути на економічне рішення користувачів. При цьому активи та зобов'язання, доходи та витрати не повинні взаємозараховуватись (за виключенням випадків, коли стандарти це дозволяють або вимагають), якщо вони суттєві. Принцип суттєвості стосується не тільки самих даних, але також і всіх питань облікової політики, тобто способів ведення обліку при їх розкритті в звітності.
Однією з особливостей зарубіжної практики обліку є те, що у великих компаніях готуються два варіанти з облікової політики. Перша, яка складається на початку року, є начебто формальною, оскільки служить позначкою діючих національних облікових принципів, відпрацьованих в даній компанії в минулому році, з передбачуваними змінами і уточненнями в наступному році. Друга складається в кінці звітного року перед складанням звітності.
Тобто протягом року на фірмі облікова політика може змінюватись. Тоді як в Україні проголошено принцип незмінності облікової політики протягом року.
Коли фірма тільки починає свою діяльність на ринку, в своїй обліковій політиці вона показує свою прихильність до правил і традицій бухгалтерського обліку, що діють в даній місцевості.
При розробці робочого плану рахунків, яким компанія передбачає Користуватися для відображення своїх господарських трансакцій (операцій), бухгалтер складає список коригуючих рахунків (наприклад, рахунки резервів).
В табл. 2.1 наводяться суттєві питання, які розкриваються в обліковій політиці американськими підприємствами.
Таблиця 2.
Суттєві питання, які розкриваються в обліковій політиці (досвід США) [6, 169]
Суттєві питання | Зміст
1 | 2
Принципи консолідації | Консолідована фінансова звітність включає відомості про активи, пасиви, доходи та витрати всіх існуючих залежних та дочірніх компаній. 3 консолідованої звітності виключені дані про операції між компаніями групи. Інвестиції" у суттєві компанії, які складають від 20 до 50 % їх власного капіталу, обліковуються за методом участі. Всі інші вкладення оцінюються за ринковою або за залишковою вартістю відповідно до СФО 115 "Облік невизначених вкладень у боргові та пайові цінні папери"
Засоби, прирівняні до грошових | У звіті, що представляється, цінні папери зі строком погашення 3 місяці і менше, з моменту їх придбання оцінюються як засоби, які прирівнюються до грошових (еквіваленти грошових коштів)
Будівлі, споруди, устаткування та їх амортизація | Будівлі, споруди та устаткування відображаються у звітності за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації. Витрати на їх відшкодування капіталізуються, а статті, що замінюються, списуються. Витрати на їх обслуговування та поточний ремонт відносяться на операційні витрати. Прибутки та збитки від продажу такого майна включаються до прибутку підприємства. Амортизація розраховується методом прямолінійного списання, виходячи з розрахункового терміну експлуатації кожного конкретного активу. Корпорація та дочірні компанії використовують й інші методи амортизації (зазвичай методи прискореної амортизації)
Товарно-матеріальні запаси | Товарно-матеріальні запаси відображаються за найменшою із собівартості або ринкової ціни з використанням методу ЛІФО практично для всіх суттєвих товарно-матеріальних запасів внутрішнього ринку та методом середньої собівартості – для інших запасів
Патенти, торгові марки та гудвіл | Суми, виплачені за придбані патенти, торгові знаки та за цінні папери новопридбаних дочірніх компаній понад ринкової вартості їх нетто-активів, відносяться до патентів, торгових марок та гудвілу. Частина цих сум, яка повинна належати до патентів та торгових марок, амортизується з врахуванням терміну їх служби, що залишився, а решта – амортизуються протягом періоду їх комерційного використання, але не більше 40 років
Прибуток в розрахунок на акцію | Прибуток у розрахунку на акцію базується на середньозваженій річній кількості звичайних акцій, які знаходяться в обігу
1 | 2
Пенсійні програми | Компанія має пенсійну програму, яка охоплює більшість її службовців. Виплати за нею передусім ґрунтуються на стажі роботи кожного зайнятого та на його середній заробітній платі за останні 5 років роботи. Політика компанії полягає у щорічному періодичному перерахуванні витрат на пенсійне забезпечення у межах максимально допустимого рівня з позицій федерального оподаткування
Податки на прибуток | Податки на прибуток розраховуються за методом активу/зобов'язання відповідно до СФО 109 "Облік податків на прибуток". Відстрочені податки є очікуваними податковими наслідками в майбутньому, коли відображені у звітності активи та зобов'язання повинні бути відшкодовані або виплачені. Вони з'являються внаслідок розбіжностей між бухгалтерською вартістю активів та зобов'язань та їх оподатковуваною базою та коригуються на зміни у