або складських запасів сировини, відмови від формування необхідного резервного капіталу для покриття сумнівних боргів дебіторів тощо.
Предметом балансової політики, який вона повинна розшифровувати, завжди є екстерн-баланс, або зовнішній баланс, тобто баланс, який складається спеціально для публікації. З ним можуть ознайомитись акціонери, кредитори, співробітники підприємства, журналісти та громадськість.
Внутрішні баланси та звітність по прибутках та збитках складаються за іншими критеріями. Вони необов'язково відповідають вимогам податкових законів – зазвичай внутрішні баланси відображають належний фінансовий стан підприємства та виступають інформацією для керівництва. Їх головна мета – аналіз ліквідності, оскільки підприємства стають банкротами скоріше від недостатньої кількості ліквідних коштів, ніж від інших причин.
Наведемо декілька прикладів того, як це може виглядати на практиці.
Приклад
Основний акціонер підприємства, що володіє, як правило, всією інформацією "з перших рук", в роки з високим прибутком намагається навмисно погіршити підсумки балансу, для того, щоб знизився курс акцій фірми та він зміг би купити на ринку більше акцій і тим самим збільшити свою долю в капіталі підприємства. В роки низького прибутку основний акціонер може вимагати від керівництва "прикрашати" баланс з тим, щоб продавати свої акції без збитків за високим курсом.
Менеджери підприємства можуть почати спекулювати акціями свого підприємства. Оскільки баланс складається керівництвом і тільки потім затверджується спостережною радою, ця категорія співробітників шляхом навмисного завищення або заниження даних балансу може без особливих зусиль впливати на динаміку ринкового курсу акцій.
З позицій керівництва підприємства не вважається доцільним "в кращі роки" показувати весь отриманий прибуток і тим самим інформувати про нього всіх акціонерів та громадськість. По-перше, це дасть занадто високі показники для порівняння з майбутніми роками, коли за різними причинами неможливо буде досягти таких же високих результатів. По-друге, прихованням прибутку можна створити приховані резерви, які необхідні для забезпечення більшої маневреності при складанні балансу "в погані роки". До речі, відмітимо, що менеджери будуть знаходитися в меншій безпеці, якщо баланси з року в рік рівномірно відображають отриманий прибуток, а не її різкі коливання.
Балансову політику застосовують тоді, коли мова заходить про отримання банківського кредиту або в час проведення переговорів про підвищення заробітної плати, цін, "прикрашаючи" баланс в тому чи іншому напрямку.
Заходи балансової політики поділяються на ті, які можна використовувати до дати балансу, і ті, які можна використовувати після дати балансу (табл. 2.3).
Таблиця 2.
Заходи балансової політики [6, 175]
Елементи балансової політики до дати балансу | Елементи балансової політики, що застосову-ються після дати балансу
1 | 2
В результаті балансової політики можливо:
переміщення прибутку в інші регіони для її приховання |
всі види списання (амортизації): лінійні, прогресивні, регресивні, дострокові, готових виробів, запасів, потреб та ін.
блокування (або виведення зі гри) дрібних акціонерів
підтримка або підвищення кредитоспроможності
дострокове складання балансу, тобто перехід на наступний "балансовий рік", наприклад, коли в найближчій перспективі передбачаються різкі зміни в фінансовому плані підприємства
підвищення балансової вартості оборотних та основних засобів
здійснення капіталовкладень (амортизації) |
різноманітні відра-хування (за сумнівними вимогами, неясними зобов'язаннями, пенсіями, вихідними допомогами, непередба-че-ними ремонтними роботами, капіталовкла-де-н-ням, невідшкодованими витраченими коштами
відстрочка введень в експлуатацію нових цехів та обладнання
продаж непотрібного обладнання (реалізація прихованих резервів, якщо балансова вартість нижче продажної ціни, що реалізується)
прискорення або зменшення виписки рахунків-фактур (фактурування)
дисконтування векселів, інкасування вимог
1 | 2
Для досягнення названих цілей заходи, що застосовуються в рамках міжнародних концернів: |
оцінка майна, насам-перед матеріалів, сиро-вини, готової продукції та напівфабрикатів (шляхом використання методів ЛІФО, ФІФО, за фіксованими цінами або за ідентифікованою ціною)
переміщення прибутку в країни з невеликим податковим тиском
переміщення ліквідних коштів на ті підприємства, де ці кошти потрібні для складання відповідного балансу
здійснюються постачання готової продукції підприємствам свого ж концерну
встановлюються розрахункові ціни |
перенесення прихованих резервів
здійснюється продаж патентів, ліцензій та цінних паперів
здійснюється переказ ліквідних коштів
проводиться передача невигідних угод підприєм-ствам, які не повинні публікувати свій річний звіт
придбавається непотрібне обладнання або інше майно
укладаються комерційні та фінансові контракти або відбувається відмова від існуючих з понесенням збитків у вигляді штрафів
розкрупнюються підприємства для створення більш або менш рентабельних
фірми налагоджують взаємне співробітництво при проведенні балансової політики
Методи проведення в життя балансової політики залежать від законодавства конкретної країни. Так, в Австрії та Швейцарії воно представляє більш широкі, ніж в ФРН, можливості, де діють більш жорсткі правила захисту інтересів кредиторів (наприклад, заборона на формування прихованих резервів).
Рис. 2.. Загальна схема заходів в рамках ведення балансової політики [6, 175]
Технічні прийоми ведення балансової політики полягають в наступному:
перенесення прибутку на пізніший строк (дострокове занесення їх в рахунки видатків та витрат або включення доходів або в рахунки з затримками);
перенесення прибутку на більш ранній строк (включення видатків та витрат в рахунки з затримкою або дострокове занесення в рахунки доходів).
2.3. Розкриття облікової політики
Як вже було сказано, єдиного переліку загальноприйнятих складових облікової політики не існує. МСБО пропонує широкий вибір варіантів облікової політики практично для всіх об'єктів бухгалтерського обліку. Таке різноманіття може привести до значних відмінностей у фінансових звітах, які базуються на одних і тих же подіях та умовах. Тому розкриття всіх суттєвих елементів облікової політики є невід'ємною та важливою частиною фінансових звітів, яка надається в примітках.
Кожне підприємство обирає елементи облікової політики виходячи з міркування економічної ефективності та особливостей своєї діяльності. В приміт-ках розділ "Облікова політика" повинен містити опис оцінок, які були викори-стані при складанні фінансових звітів, а також викладення кожного конкретного аспекту облікової політики по відношенню до кожного суб'єкта обліку.
В кінці року, крім трьох фінансових звітів: Балансу, Звіту про прибутки та
