нижче.
Міжнародний стандарт передбачає два підходи до відображення змін в обліковій політиці: загальноприйнятий і дозволений альтернативний.
Загальноприйнятий підхід. Відповідно до цього підходу облікова політика повинна застосовуватися ретроспективне. Сума відповідного коригування повинна відображатися як коригування залишку по рахунку нерозподіленого прибутку на початок періоду. Порівняльна інформація за минулі періоди повинна бути скоригована, якщо тільки таке коригування не є неможливим. Перспективне застосування облікової політики можливе тільки у випадку, якщо суми відповідних коригувань, що відносяться до попередніх періодів, не можуть бути з достатньою надійністю обчислені в грошовому вираженні.
У випадку, якщо зміни в обліковій політиці значно впливають на показники поточного періоду чи будь-якого наданого минулого періоду, або можуть значно вплинути на показники майбутніх періодів, підприємство повинно надати в звітності наступну інформацію:
причину змін;
суму коригування, що відноситься до поточного періоду і до кожного з наданих минулих періодів;
констатацію факту коригування показників минулих періодів або факту неможливості такого коригування.
Дозволений альтернативний підхід. Відповідно до цього підходу облікова політика також повинна застосовуватися ретроспективне, однак сума відповідного коригування включається у визначення чистого прибутку (збитку) за поточний період. Порівняльна інформація про минулі періоди надається в тому ж вигляді, в якому вона була надана в звітності за ці періоди. Якщо можливо, необхідно надати додаткову інформацію про "pro forma" Тобто як виглядала би звітність, якби застосовувався загальноприйнятий підхід. Аналогічно першому випадку, перспективне застосування облікової політики можливе тільки в тому випадку, коли сума коригування чистого прибутку (збитку) поточного періоду не може бути з достатньою надійністю обчислена в грошовому вираженні.
У випадку, якщо зміни в обліковій політиці значно впливають на показники поточного періоду або будь-якого наданого минулого періоду, або можуть значно вплинути на показники майбутніх періодів, підприємство повинно надати в звітності наступну інформацію:
причину змін;
суму коригування чистого прибутку (збитку) поточного періоду;
суму коригування показників минулих періодів в наданій інформації про "pro forma" або пояснення причини. За якою надання інформації pro forma є неможливим.
Російське положення передбачає використання тільки першого – загальноприйнятого підходу.
У складі інформації про облікову політику організації у Росії в бухгалтерській звітності належить до розкриття, як мінімум, наступна інформація:
про порядок визнання виручки організації;
про спосіб визначення готовності робіт, послуг, продукції, виручка від виконання, надання, продажу яких визнається по мірі готовності.
Розділ 3. Облікова політика підприємства в Україні
Для складання фінансової звітності відповідно до чинних нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.
Облікова політика складається з двох рівнів (рис. 3.1).
Рис. 3.. Рівні облікової політики [4]
Облікова політика розробляється на багато років і може змінюватись лише в тому випадку, якщо: змінюються статутні вимоги; змінюються: вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для: а) подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій; б) подій або операцій, які раніше не відбувалися.
У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності слід розкривати причини і сутність зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення.
Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом про облікову політику, за розробку і формування якого несе відповідальність головний бухгалтер підприємства. Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст; саме його підпис робить наказ Про облікову політику чинним.
Наказ про облікову політику є одним з перших документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими відповідними службами при перевірці діяльності підприємства.
У Законі "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і п. 18 П(С)БО 1 наводяться десять основних факторів, якими слід керуватися при визначенні облікової політики:
форма власності та організаційно-правова форма (ТзОВ, AT, СП, ДП тощо);
вид діяльності чи галузеве підпорядкування (комерційна діяльність, будівництво, промисловість тощо);
обсяги виробництва, середньоспискова чисельність працівників тощо;
відносини із системою оподаткування (звільнення від різного виду податків, зменшення ставок податків, надання пільг по оподаткуванню);
можливість самостійних дій з питань ціноутворення;
стратегія фінансово-господарського розвитку (мета і завдання економічного розвитку підприємства на і довгострокову перспективу, напрямки інвестицій, які будуть надані, тактичні підходи до вирішення перспективних завдань);
наявність технічного оснащення функцій управління (забезпечення ЕОМ, засобами оргтехніки, програмними засобами);
наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства (за всіма необхідними для підприємства напрямками);
рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості та ініціативності керівників підприємства;
система матеріального заохочення ефективної роботи працівників підприємства і матеріальної відповідальності за коло обов'язків, що виконуються.
Іноді нормативні документи взагалі не містять конкретних рекомендацій щодо правил обліку окремих фактів господарського життя.
Якщо система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, виходячи з діючих положень.
Правильно розроблена облікова політика, яка враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, повинна забезпечити:
повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;
готовність бухгалтерського обліку до втрат (витрат) та пасивів, ніж можливих доходів і активів – не допускаючи створення прихованих резервів;
відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності, виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;
тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на 1-е число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;
раціональне ведення