аналогічне документальному оформленню руху грошових коштів у національній валюті, але на кожний вид валюти повинна бути відкрита окрема Касова книга, записи в якій ведуться в номінальному обчисленні.
Бухгалтер проводить обробку звіту касира. Відмінністю порядку відображення валютних операцій є те, що перед тим, як показати рух іноземної валюти, потрібно відрегулювати балансову оцінку активів і пасивів. Таким чином, перед тим, як проводити обробку звіту касира, бухгалтер повинен врегулювати оцінку іноземної валютної готівки в касі на початок дня за курсом НБУ, діючим на день складання звіту. Після цього бухгалтер переводить касові операції в іноземній валюті в гривневий еквівалент за цим курсом.
Синтетичний облік готівкової іноземної валюти ведеться на рахунку 30 «Каса». Діючим Планом рахунків передбачена можливість ведення субрахунку 302 «Каса в іноземній валюті» та 304 «Операційна каса в іноземній валюті». Ці рахунки є активними, грошовими; у балансі знаходяться в II розділі активу. По дебету відображається надходження готівкової іноземної валюти, а по кредиту — її зменшення, витрачання (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Кореспонденція обліку готівкової іноземної валюти
№ | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків
Д-т | К-т
І. Надходження іноземної валюти
1. | Отримано іноземну валюту з валютного рахунку в банку | 302 | 312
Продовження табл. 2.1
2. | Повернуто залишки підзвітних сум в іноземній валюті після повернення з відрядження | 302 | 372
3. | Відображено позитивну курсову різницю по коштах в касі в іноземній валюті | 302 | 714
II. Вибуття іноземної валюти
4. | Здано залишки іноземної валюти на рахунок в банку | 312 | 302
5. | Видано іноземну валюту у підзвіт на відрядження за кордон | 372 | 302
6. | Відображено негативну курсову різницю у зв'язку зі зміною курсу | 945 | 302
Аналітичний облік готівкової іноземної валюти ведеться за місцями зберігання валюти та за її видами.
Міжнародні розрахунки та їх механізм
Виникнення та постійне вдосконалення різних видів та форм міжнародних розрахунків пов`язане з розвитком і розширенням товарного виробництва й обігу.
Розрахунки в міжнародній торгівлі — це система регулювання платежів по грошових зобов`язаннях та вимогах, що виникають між державами, юридичними особами та громадянами різних країн на основі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. [9]
Більшість міжнародних розрахунків здійснюється через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких відкриваються рахунки «Лоро» та «Ностро».
Схематично механізм міжнародних розрахунків зображено на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Механізм міжнародних розрахунків
Пояснення до схеми:
1 — імпортер купує у свого банка телеграфний переказ, банківський чек, вексель або інший платіжний документ;
2 — імпортер пересилає платіжний документ експортеру;
3 — експортер, який отримав від імпортера цей платіжний документ, продає своєму банку за національну валюту, необхідну йому для виробництва або інших цілей;
4 — банк експортера пересилає за кордон своєму банку-кореспонденту платіжний документ;
5 — отримана від продажу цього документу сума іноземної валюти зараховується банком імпортера на кореспондентський рахунок банку експортера.
Такий механізм дозволяє здійснювати міжнародні розрахунки через банки-кореспонденти шляхом зарахування зустрічних вимог та зобов`язань без використання готівкової валюти.
Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами й організаціями іноземних країн є акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. Разом з тим, у кожній із зазначених форм є декілька різновидів.
Банківський переказ
Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків є банківський переказ, що зумовлюється технологічною простотою його здійснення, короткими строками розрахунків та порівняно невисоким розміром оплати послуг банку.
Банківський переказ — це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми. У міжнародній практиці найпоширенішою формою розрахунків є документарний (умовний) переказ.
У бухгалтерському обліку банківський переказ по-різному відображається в експортера й імпортера (див. табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Відображення в бухгалтерському обліку розрахунків переказом
№ | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків
Д-т | К-т
У імпортера:
1. | Перераховано з валютного рахунку кошти іноземному постачальнику в рахунок попередньої оплати | 371 | 312
2. | Оплачено рахунок іноземного постачальника документарним переказом | 632 | 312
3. | Сплачено комісійну винагороду банку за здійснення операцій шляхом банківського переказу | 92 | 312
У експортера:
1. | Одержано кошти на валютний рахунок від іноземного покупця в рахунок попередньої оплати | 312, 314 | 681
2. | Одержано кошти на валютний рахунок від іноземного покупця після відвантаження продукції | 312, 314 | 362
Акредитив
Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно менша порівняно з банківським переказом, однак саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.
Документарний акредитив — це угода, у силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта або від свого імені, повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або оплатити чи негоціювати тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитиву. Розрахунки у формі документарного акредитиву наведені на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Порядок розрахунків документарним акредитивом.
Облік розрахунків акредитивами ведеться на рахунках 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» — у разі відкриття покритого акредитиву; на рахунках 601 «Короткострокові кредити банків в національній валюті» та 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті» — у разі відкриття непокритого акредитиву.
Розрахунки в іноземній валюті здійснюються лише через уповноважені банки, а розрахунки в національній валюті України з іноземними контрагентами можливі лише за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку