сітки. Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікаційних робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду.
Співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів є діапазоном тарифної сітки. Тарифна сітка відображає також темпи абсолютного й відносного зростання тарифних коефіцієнтів, яке може бути прогресивним, постійним і регресивним залежно від фінансових можливостей підприємства і професійно-кваліфікаційного складу кадрів. [2, 286]
Прогресивне зростання тарифних коефіцієнтів доцільне в умовах дефі-циту кваліфікованих кадрів, що створює матеріальну заінтересованість робітни-ків у підвищенні кваліфікації та переході на більш складні і високооплачувані роботи. У випадку дефіциту малокваліфікованих робітників і їхньої високої плинності доцільно підвищувати тарифні коефіцієнти нижніх розрядів.
У сучасних умовах на більшості підприємств застосовують шести – та восьмирозрядні тарифні сітки. Тарифні коефіцієнти та їхні співвідношення можуть установлюватися галузевими угодами. Вирізняють чотири групи уніфікованих тарифних сіток, які диференційовані по галузях економіки:
восьмирозрядна тарифна сітка із співвідношенням тарифів 1-го і 8-го розрядів 1,0 : 2,4 – для оплати праці робітників цехів основного виробництва підприємств чорної металургії;
восьмирозрядна тарифна сітка із співвідношенням 1-го і 8-го розрядів
1,0 : 2,01 – для оплати праці робітників, безпосередньо зайнятих на виконанні відповідальних робіт підприємств машинобудування, включаючи електро-технічну, електронну, радіотехнічну промисловість і виробництво засобів зв'язку;
семирозрядна тарифна сітка із співвідношенням тарифів 1-го і 8-го розрядів 1,0 : 2,01 – для оплати праці робітників, безпосередньо зайнятих обслуговуван-ням, налагоджуванням і ремонтом основного устаткування теплових та електричних систем атомних, теплових і гідроелектростанцій;
шестирозрядна сітка із співвідношенням тарифів 1-го і 6-го розрядів – 1,0 ,8 – для всіх інших видів виробництв і робіт.
За допомогою тарифної сітки можна встановити рівні середньої кваліфікації робітників та складності роботи. Середня кваліфікація робітників заводу в цілому, цеху або дільниці характеризується середнім тарифним розрядом. Середній тарифний коефіцієнт групи робітників (Кс) обчислюється тільки в тому разі, якщо праця робітників даного цеху, дільниці, заводу оплачується по одній і тій самій тарифній сітці:
Кс = УК·Чр / УЧр,
де К – тарифний коефіцієнт відповідного розряду;
Чр – чисельність робітників того самого розряду;
УЧр – загальна чисельність робітників.
Після обчислення середнього тарифного коефіцієнта визначається середній тарифний розряд за формулами:
Рс = Рм + (Кс – Км) / (Кб – Км); або Рс = Рб – (Кб – Кс) / (Кб – Км),
де Рм, Рб – тарифні розряди, які відповідають меншому й більшому із двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт;
Км, Кб – менший і більший із двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт.
Таблиця 2.
Характеристика найпоширеніших тарифних сіток
Розряди | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8
Коефіцієнти | 1 | 1,08 | 1,23 | 1,35 | 1,54 | 1,8 | 1,89 | 2,01
Зростання тарифних коефіцієнтів:
відносне, %– | 8 | 13 | 10 | 14 | 16 | 5 | 6
абсолютне, %– | 0,8 | 0,15 | 0,12 | 0,19 | 0,26 | 0,9 | 0,12
Розряди | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6
Коефіцієнти | 1 | 1,08 | 1,23 | 1,35 | 1,53 | 1,78
Зростання тарифних коефіцієнтів:
відносне, %– | 8 | 13 | 10 | 14 | 16
абсолютне– | 0,8 | 0,15 | 0,12 | 0,18 | 0,25
Середній тарифний коефіцієнт робіт визначається як середня арифметична величина тарифних коефіцієнтів, зважених за обсягами робіт,
Кс = УК·Фр / УФр,
де К – тарифний коефіцієнт відповідного розряду;
Тр – трудомісткість робіт, віднесених до даного розряду, нормо-год;
УФр – сумарна трудомісткість робіт, нормо-год.
Середній тарифний коефіцієнт робіт визначається так само, як і для робітників. Знаючи середній тарифний розряд, можна визначити середній тарифний коефіцієнт за формулами:
Кс = Кб – (Кб – Км) (Рб – Рс), або Кс = Км + (Кб – Км) (Рс – Рм)
Для правильного використання робочої сили на підприємствах під час планування чисельності робітників, псретарифікації робіт великого значення набуває зіставлення середнього розряду робітників і робіт. Ці величини мають відповідати один одному. Якщо середній розряд робіт випереджає середній розряд робітників, то це призводить до несвоєчасності освоєння виробничих потужностей, втрат робочого часу, випуску бракованої продукції. У цьому разі необхідно посилити роботу щодо підвищення кваліфікації робітників. Якщо ж середній розряд робітників вищий середнього розряду робіт, то кваліфікаційна робоча сила недовикористовується, фонд заробітної плати перевитрачається.
2.4. Тарифні ставки працівників
Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.
Важливою проблемою є встановлення таких розмірів тарифних ставок, які б гарантували безперервне відновлення й підтримування фізичних сил і розумових здібностей людини, а також забезпечення постійного відновлення й підвищення її трудової кваліфікації, зростання загальноосвітнього і професійного рівня працівників. Тарифна частина заробітної плати має виконувати мотивуючу і стимулюючу функцію, оскільки стимулює виконання робіт більшої складності, відповідальності, інтенсивності. Тому питома вага тарифної частини має бути максимальною. Як показує досвід, тариф, що є постійною частиною заробітної плати, має становити до 80% заробітку. Якщо змінна частина заробітку (премії, різні доплати) становить половину, а то й більше загального обсягу заробітної плати, то це свідчить про втрату основної стимулюючої ролі тарифу в заохоченні виконання більш якісної праці, підвищенні кваліфікації. [14, 594]
Ставка 1-го розряду – це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від
