підприємствах продукти допоміжного та побічного виробництва оцінюються за ціною можливої реалізації.
В Іспанії витрати виробництва складаються з ціни придбання сировини та комплектуючих, а також з частини непрямих витрат, що припадають на виробничий цикл.
В українській практиці оцінка залишків незавершеного виробництва здійснюється відповідно до галузевого порядку калькулювання собівартості готової продукції за винятком понесених внаслідок технічно неминучого браку, відшкодування зносу спеціального інструменту та витрат на освоєння виробництва нових видів продукції.
2.3. Оцінка товарів
При оцінці товарів в США використовують два методи: чистий і валовий.
При використанні чистого методу в обліку реєструється так звана "чиста вартість" придбаного запасу, що визначається за рахунком-фактурою (вартість придбаного товару за мінусом торгової знижки).
Валовий метод передбачає віднесення вартості придбаних товарів до бухгалтерських книг у повному розмірі, без знижки, незалежно від того, використана вона чи ні.
При зростанні цін на товари, уже закуплені товарні запаси відображаються за первісною вартістю (вартістю їх придбання), і прибуток, обумовлений зростанням цін, не відображається шляхом збільшення вартості товарів доти, доки вони не будуть реалізовані на ринку. Тоді цей прибуток відображається як збільшення отриманого доходу. Винятком є випадок, коли внаслідок цінових коливань вартість товарів спочатку зменшується (тоді відповідно до принципу консерватизму компанія повинна відобразити збиток, який свідчить про зниження вартості товарів через несприятливі зміни цін і списання їх вартості з рівня вартості закупки до рівня поточної ринкової вартості), а потім збільшується (тоді при збільшенні вартості товарів компанія має право відобразити прибуток у розмірі, який не перевищує вартості збитку, викликаного попереднім зниженням цін). Якщо прибуток перевищує збиток, то сума цього перевищення не відображається [3, 340].
Окрім принципу консерватизму даний підхід використовує також принцип порівняння доходів і витрат. Товарні запаси є джерелом потенційного доходу. При зменшенні цього доходу, в результаті зниження ринкових цін, вартість товарів також зменшується. Цей факт відображається як збиток за період, протягом якого мало місце таке зменшення.
При зниженні цін і списанні вартості товарних запасів з рівня витрат на придбання до рівня їх поточної ринкової вартості розмір останньої визначається на основі так званих витрат на заміну – коштів, які на даний момент необхідно витратити для придбання на ринку аналогічного товару. При цьому вартість товарних запасів не завжди дорівнює їх ринковій вартості, тобто витратам на їх заміну. Щоб на основі витрат на заміну (застосовується до окремої одиниці товарних запасів, які називаються ціною , заміни) отримати вартість запасу, ЗПБО США пропонує розрахунок вартості одиниці запасів проводити наступним чином (рис. 2.2).
Рис. 2.. Приблизний порядок розрахунку вартості товарних запасів у США [3, ]
2.4. Методи оцінки вибуття запасів
В умовах ринкової економіки ціни на запаси часто змінюються під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство одержує запаси протягом звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання оцінки витрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду.
Облікова практика західних компаній базується на припущенні, що надходження і продаж (відпуск у виробництво) запасів трактуються як потік вартостей, а не як потік фізичних одиниць. Існує декілька загальноприйнятих методів оцінки кінцевих запасів і відповідно величини, яка списується на собівартість реалізованої продукції (табл. 2.1).
Таблиця 2.
Методи оцінки запасів при їх вибутті, прийняті у зарубіжній практиці [3, 342]
№ з/п. | Країна | Методи оцінки запасів
ФІФО | ЛІФО | Середньо-зваженої (середньої) вартості | Чистої вартості реалізації | Інші
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7
1 | Велико-британія | + | + | + | -
2 | Греція | + | + | +– | Метод базового за-пи-су готових виробів
Продовження таблиці 2.1
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7
3 | Іспанія | + | + | +– | -
4 | Італія | + | + | +– | -
5 | Люксем-бург | + | + | + | Фактичні витрати
6 | Нідер-ланди | + | + | +– | Метод базового запасу готових та незавершених робіт
7 | Німеч-чина | + | + | + | + | -
8 | Португа-лія | + | + | +– | Стандартна та спеціальна (ринкова) ціна базового запасу
9 | Росія | + | +– | Метод собівартості кожної одиниці
10 | США | + | + | +– | Роздрібний метод
11 | Україна | + | + | +– | Метод іденти-фіко-ва-ної собівартості, ціни продажу
12 | Франція | + | Використовуєть-ся при складанні консолідованої звітності | + | -
13 | Швейца-рія | + | + | +– | -
14 | Швеція | +–– | + | Метод проценту від виконання, метод за-вершення контракту
Дані таблиці 2.1 свідчать про те, що найпоширенішими методами обліку запасів є методи ФІФО, ЛІФО, середньої вартості та інші.
Особливостями методів оцінки запасів в деяких країнах є:
в Португалії в деяких галузях (сільському господарстві, лісовій промисловості, рибальстві) запаси можуть оцінюватись наступним чином: облікова ціна визначається як продажна за винятком деякої норми прибутку. Також цей метод може використовуватись при обліку запасів в оптовій торгівлі;
в Іспанії запаси оцінюються за загальною фіксованою ставкою, якщо вони постійно оновлюються, а їх загальна вартість та структура змінюється несуттєво. Як виняток їх можуть оцінити за загальною фіксованою ставкою, якщо вони Постійно оновлюються, а їх загальна вартість та структура змінюється несуттєво;
в Швейцарії в консолідованій звітності запаси можна оцінювати на
