З проведених обчислень видно, що дане підприємство не є рентабельним та прибутковим том, що незважаючи на зміну власника балансовий прибуток зменшився на 14509,6 грн. Це відбулося за рахунок збільшення залучених засобів, питома вага залучених засобів зросла на 0,43, і, відповідно, співвідношення залучених засобів до власних зросло на 0,97. Зросла питома вага дебіторської заборгованості на 0,8 у 2005 році порівняно з 2003 роком. Це все привело до зменшення питомої ваги власних засобів до довгострокових позичкових коштів на 0,43. Ці дані по вищенаведеним показникам привели до зменшення коефіцієнта покриття на 0,26 та питомої ваги засобів і затрат в сумі короткострокових зобов'язань на 0,39. Внаслідок чого проміжний коефіцієнт покриття збільшився на 0,13 внаслідок зменшення виручки від реалізації та собівартості реалізованої продукції у 2005 році порівняно з 2003 роком. Відбулося зменшення загального коефіцієнта обіговості на 0,03 і обіговості запасів на 0,37. Провівши обчислення показників господарсько-фінансової діяльності підприємства, можна зробити висновок, що загальний коефіцієнт рентабельності капіталу зменшився на 0,29, коефіцієнт рентабельності виробничих фондів – на 0,43, коефіцієнт рентабель-ності фінансових вкладень – на 45,24, коефіцієнт рентабельності власних засобів зменшився на 0,42, а коефіцієнт рентабельності продажу – на 3,71. Підприємство є нестійколіквідним, фінансово нестійким, неприбутковим, та нерентабельним.

Це є дуже суттєвим негативним моментом у фінансово-господарській діяльності підприємства. Тому виплата дивідендів і не проводилась на даному підприємстві із-за відсутності прибутку.

Фінансова діяльність підприємства відбиває виробничу діяльність через рух грошових коштів. Основними об'єктами аналізу фінансової діяльності є фінансовий стан, платоспроможність, ліквідність, ділова активність і рентабельність. Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю параметрів, які виражають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Він є синтетичним виразником виробничо-господарської діяльності підприємства. Водночас правильне використання фінансових результатів може привести до активізації виробничо-господарської діяльності.

У ринковій економіці аналіз фінансового стану, спираючись переважно на бухгалтерський баланс, виходить за рамки відомостей, які містяться в балансі та інших формах обов'язкової звітності. Він втручається у питання оцінки якості продукції, її конкурентоспроможності на зовнішньому та внутрішньому ринках, стану технічної бази підприємства і перспектив її вдосконалення, забезпеченості необхідними матеріалами, а також компетентності, ініціативності господарських керівників, кваліфікації робітників і в ряд інших аспектів інвестиційної, постачальницької і збутової діяльності, які впливають на доходність і фінансову сталість підприємства.

2.2 Організація обліку витрат виробництва

2.2.1. Формування та облік собівартості реалізованої продукції

У загальній системі показників, що характеризують ефективність вироб-ництва (господарювання) як усього підприємства так і його підрозділів, основне місце належить собівартості, склад якої визначається витратами, що її формують.

Виходячи з принципу історичної собівартості, вона складається з усіх витрат виробництва, що виражені в грошовій формі. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включається: прямі матеріальні витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. Тобто при розрахунку собівартості виготовлених на підприємстві активів до уваги беруться лише витрати пов'язані з процесом виробництва.

Узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг на ВАТ "Луцькпластмас" ведеться на рахунку 90 "Собівартість реалізації" (рис. 2.1).

Рис. 2.. Схема обліку витрат основної діяльності ВАТ "Луцькпластмас"

Рахунок 90 – активний, призначений для обліку господарських процесів.

По дебету рахунку 90 "Собівартість реалізації" на підприємстві бухгалтерських довідок, накладних, рахунків, відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт та послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), по кредиту – списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати", які оформлюються довідкою бухгалтерії. Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду – 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Рахунок 90 "Собівартість реалізованої готової продукції", на якому ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції:

Дані по рахунку 90 відображаються у Звіті про фінансові результати ряд. 040.

Основні бухгалтерські проводки з обліку собівартості реалізації на ВАТ "Луцькпластмас" наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.

Основні бухгалтерські проводки по рахунку 90 на ВАТ "Луцькпластмас"

Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків

Дебет | Кредит

1. Списана собівартість наданих послуг (виконаних робіт) | 903 | 23

2. Списана собівартість реалізованої продукції | 901 | 26

3. Списана собівартість реалізованих товарів | 902 | 28

4. Списана сума нерозподілених загальновиробничих витрат | 90 | 91

5. Відображена собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) | 79 | 90

Склад собівартості реалізованої продукції ВАТ "Луцькпластмас" представлено на рис. 2.2. Собівартість реалізованих товарів визначається згідно Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Рис. 2.. Склад собівартості реалізованої продукції

2.2.2. Облік прямих виробничих витрат

Облік витрат виробництва організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату (рис. 2.3).

Рис. 2.. Відображення витрат у фінансових звітах ВАТ "Луцькпластмас"

Завданням обліку на виробництво полягає в накопиченні витрат яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення витрат по двох головних об'єктах – продукції (для оцінки вартості запасу) і