Облік витрат на природоохоронну діяльність
курсова робота з бухгалтерського обліку
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність теми дослідження. Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновні енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.
В зв'язку з цим раціональне використання і відтворення .природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.
Така постановка проблем вимагає поліпшення розробки питань управління, пов'язаних насамперед з діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища і раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність.
Планомірність стосовно використання природних ресурсів – економічна функція держави по управлінню і регулюванню екологічних та економічних відносин і пропорцій. Така функція передбачає як розробку і виконання планової системи взаємопов'язаних показників, так і дійовий контроль за їх реалізацією. Перспективне і поточне планування раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища в кінцевому підсумку виходить з накреслених темпів зростання сукупного суспільного продукту, національного доходу і підйому життєвого рівня трудящих.
Статистичні дані свідчать: в Україні відбувається зрив екологічної реконструкції національного господарства. Неухильно скорочується найважливіший показник технічного оновлення виробництва та економії сировини – впровадження маловідхідних, ресурсозберігаючих і безвідхідних технологічних процесів. Так, упродовж 90-х років він зменшився в 4,3 раза.
Якщо зважити на те, що, за розрахунками, зростання рівня промислового виробництва вдвоє без оновлення основних фондів природоохоронного призначення призводить до збільшення викидів забруднюючих довкілля речовин у 10 разів, то стає зрозумілою наявність постійної екологічної загрози, пов'язаної з технічним виснаженням виробничих природоохоронних потужностей, зривом процесу заміни основних фондів.
Серйозною проблемою сьогодення, яка потребує негайного розв'язання, є практика фінансування екологічних програм та природоохоронних заходів. Ця проблема, на мій погляд, двостороння. З одного боку, вона виявляється як необхідність опрацювання дієвого механізму реалізації фінансування природоохоронних заходів; з другого – як питання про стан та обсяги фінансування заходів у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.
Таким чином, облік витрат на природоохоронну діяльність є актуальною проблемою сьогодення.
Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні проблеми креативного обліку.
Предмет дослідження – облік витрат на природоохоронну діяльність.
Метою курсової роботи є дослідження обліку витрат на природоохоронну діяльність.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
дослідити поняття природоохоронної діяльності та її необхідність на підприємстві;
виявити особливості обліку витрат на природоохоронну діяльність.
Розділ 1. Поняття природоохоронної діяльності та її необхідність на підприємстві
1.1. Необхідність екологізації виробництва
Саме в процесі праці проявляється органічний зв'язок людини і природи. Адже практично всі матеріальні блага, що їх споживає людина, є модифіковані людською працею елементи природи. Відповідно до власної мети й інтересів людина впливає на природу з допомогою техніки і технологій, що втілюють відкриті нею закони природи.
Розв'язуючи конкретні виробничі завдання, ми об'єктивно змінюємо природу. Однак і вона також здійснює зворотний вплив на розвиток виробництва і життєдіяльності людей. Не визначаючи повністю соціально-економічний розвиток, природні фактори впливали і впливають на життєдіяльність суспільства, є важливою умовою суспільного виробництва, розміщення продуктивних сил, ефективності виробничого, процесу.
Сучасний стан взаємодії людини і природи характеризується двома протилежними моментами:
1) науково-технічна революція створює широкі, можливості для перетворення природи;
2) вони викликають вкрай несприятливі наслідки в природних системах. Ці наслідки, надзвичайно погіршують умови життя самих людей на Землі [23].
Суперечність загострюється тим, що суспільне виробництво функціонує на багатовідходних технологіях. Це означає, що можливості людської праці добувати з природного середовища необхідні ресурси поки що значно перевищують можливості добування всіх споживних вартостей, які закладені в них. Як наслідок цього виникла суперечність між потребами виробництва в сировині та виснаженням її запасів.
Учені стверджують, що природа вже не в стані самостійно забезпечувати нормальні умови для розвитку життя на Землі. Тому людина вимушена не лише видобувати природні ресурси, а й якнайактивніше допомагати природі розкривати свої життєві сили. За відсутності ефективних заходів щодо охорони і відтворення природних умов і ресурсів, належного компенсаційного впливу людини на природу, використання її як невичерпної комори може призвести до ще більшого порушення гармонії між суспільством і. природою.
Причому на сьогодні пріоритетним повинен бути саме екологічний критерій, порівняно з економічним (умови життя людей, здоров'я). Досвід аварії на Чорнобильській АЕС показав, що в протилежному випадку суспільство може зазнати невідновних втрат. Тобто, якщо господарське рішення не відповідає соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, то, воно не повинно прийматися незалежно від очікуваного економічного ефекту. Слід розглядати лише найобґрунтованіші проекти з числа соціальне необхідних і екологічно допустимих.
1.2. Екологічний менеджмент
Система екологічного менеджменту в країні визначається, формується і регламентується Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", прийнятого в 1991 р. Згідно з цим законом, метою державного управління в галузі охорони довкілля є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості державних і громадських органів у