У виробництвах, які випускають однорідну продукцію, всі витрати за місяць розподіляються на кількість виробленої продукції або послуг у відповідних одиницях виміру (1 кВт-год електроенергії, 1 Гкал тепла, 1 т пару, 1000 м3 води, 1 т перевезень, 1 год. роботи автомобіля тощо).

Складніше організований розподіл витрат у виробництвах, що випускають різнорідну продукцію. На першому етапі тут розподіляються непрямі витрати, на другому – оцінюються залишки незавершеного виробництва.

Особливістю допоміжних виробництв є наявність взаємних (зустрічних) ' послуг. Для спрощення цих складних розрахунків доцільно оцінювати і списувати взаємні та інші послуги за плановою або нормативною собівартістю. В деяких випадках допускається віднесення послуг за фактичною собівартістю минулого місяця.

Обслуговуючі виробництва та господарства – це виробництва, діяльність яких не пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг та не відповідає меті створення даного підприємства.

Продукція обслуговуючих виробництв та господарств, а також виконані ними роботи та послуги можуть споживатись як безпосередньо самим підприємством для власних потреб, так і іншими сторонніми (зовнішніми) споживачами.

Аналітичний облік витрат обслуговуючих виробництв ведеться в розрізі наступних виробництв та господарств:

3. Облік браку та напівфабрикатів власного виробництва

3.1. Облік браку у виробництві

Поняття браку у виробництві

Одним з основних видів втрат у виробництві є брак продукції.

Брак у виробництві – це вироби або роботи, які не відповідають установленим вимогам і не придатні для використання за прямим призначенням або потребують додаткової обробки.

На деяких виробництвах виникають відходи, які поділяються на технологічні втрати і технічно неминучий брак. До технологічних втрат належить вилучення напівфабрикатів, деталей, вузлів і виробів, що не відповідають вимогам нормативно-технічної документації та виникають у виробництві внаслідок невідповідності виробничих запасів технологічним вимогам або непередбачених відхилень в здійсненні окремих операцій, недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу.

Технічно неминучий брак у виробництві – це напівфабрикати, деталі, вироби, які з технологічних причин не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після усунення виявлених недоліків.

Облік браку у виробництві класифікують за наступними ознаками:

1. За місцем виникнення:

2. За характером дефектів:

3. За причинами виникнення (неякісні матеріали, неподача електроенергії тощо).

4. За винними особами (робітник, постачальник).

Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за підвищеними технічними вимогами, в тому разі, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку.

Також не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції за якістю в нижчий сорт.

Документування

Виникнення браку у виробництві документують актом про брак (форма Т-46), повідомленням, листком про брак або у відомостях (форма Т-47). В цих документах зазначають дані про забраковану продукцію, її вид, сорт, типорозмір, одиницю виміру, кількість), причини виникнення браку, винну особу, вид браку. Зазначені документи підписуються комісією в складі керівника або заступника керівника підприємства, головного бухгалтера, керівників відділів: матеріально-технічного, збуту, ціноутворення, виробництва. У разі, коли вартість матеріальних цінностей зменшується за рахунок втрат споживчих властивостей, комісія підприємства повинна мати пояснювальні записки від матеріально відповідальних осіб про неправильне зберігання або використання.

На підставі акту брак оцінюють за нормативною вартістю з урахуванням місця виникнення браку та технологічної операції.

Характеристика рахунку 24 "Брак у виробництві"

Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві продукції передбачено рахунок 24 "Брак у виробництві". Цей рахунок активний, балансовий.

По дебету рахунку 24 "Брак у виробництві" відображаються витрати від виявленого зовнішнього та внутрішнього браку (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; по кредиту – суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, і суми, що списуються на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили виникнення браку продукції.

Аналітичний облік по даному рахунку ведеться за видами виробництва продукції, по якій виник брак, а також в розрізі статей калькуляції.

В кінці місяця рахунок 24 "Брак у виробництві" щомісяця закривається.

До статті калькуляції "Втрати внаслідок технічного неминучого браку" включаються:

а) собівартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) з технологічних причин;

б) вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування, в разі зупинки або простою обладнання через тимчасове відключення енергії;

в) вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві;

г) витрати на усунення технічно неминучого браку.

Зовнішній остаточний брак оцінюється за фактичною виробничою собівартістю забракованих виробів, включаючи витрати на відправку, демонтаж і повернення цих виробів. Вартість забракованих виробів відновлюється на рахунку 23 "Виробництво" сторнувальними записами по відвантаженню продукції. Після цього вартість забракованих виробів списується проводкою Д-т pax. 24, К-т pax. 23.

Собівартість внутрішнього браку визначається як сума фактично понесених витрат за всіма статтями калькуляції за виключенням витрат