/>
Висновки
Отже, джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К = А – З.
Власний капітал – це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в НИХ власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства.
До власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.
Для обліку власного капіталу передбачені наступні рахунки: 40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал".
Рахунки 42, 43, і 44 призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є Статутним капіталом. Цей капітал належить власникам і направляється на задоволення потреб господарюючого суб'єкту, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників.
Рахунки 40, 41, 45 і 46 використовують для формування стартового капіталу підприємства. В залежності від організаційної форми підприємства це може бути статутний або пайовий капітал.
Складання Звіту про власний капітал регламентується П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал". В цьому звіті відображаються всі зміни, які відбулися з власним капіталом за звітний період, в розрізі елементів (статей) власного капіталу. Цей звіт поєднується з іншими формами звітності.
В основі побудови Звіту про власний капітал лежить балансовий метод, тобто для кожного елементу підрахунок здійснюється наступним чином: сальдо на початок звітного періоду плюс (мінус) зміни за звітний період дорівнює сальдо на кінець звітного періоду. Результати останньої графи і останнього рядка співпадають.
Ведення рахунків бухгалтерського обліку класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань" дозволяє переносити залишки по зазначених статтях прямо в баланс підприємства.
Література
Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів. К.: Либідь, 2000. – 692 с.
Бухгалтерский учет в торговле: Учеб для студентов / Я.В.Соколов, А.Д.Зыков, А.П.Капралов и др. – 2-е изд. – М.: Экономика, 1986. – 432 с.
Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для вузів / За ред. Ф.Ф. Бутинця. 2-е вид. – Житомир: ПП “Рута”, 2001. – 608 с.
Голов С. Звіт про рух грошових коштів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – №4. – С. 3-15.
Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года. – К.: Либідь, 2000. – 567 с.
Грабова Н.Н. Добровський В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000: Учеб. пособ. для вузов / Под ред. Н.В. Кужельного. – К.: А.С.К., 2000. – 624 с.
Губачова О. Звіт про власний капітал // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – №4. – С. 32-39.
Добровський В.М. Звітність підприємств: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001. – 195 с.
Партин Г.О. Бухгалтерський облік: Основи теорії і практики. – К.: Лібра, 2000. – 458 с.
Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. – Ч. 2-3. – К.: Лібра, 1996. – 438 с.
Сопко В., Завгородний В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу. – К.: КНЕУ, 2000. – 453 с.
Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: Практичний посібник. – Дніпропетровськ: Баланс-клуб, 2000. – 368 с.
