Таке групування оборотних активів дає змогу більш предметно інвестувати приріст на підприємстві.

Схему постійної трансформації окремих видів оборотних активів у процесі операційного циклу виробничого підприємства наведено на рис. 3.1.

Значну питому вагу у загальному обсязі оборотних активів комунальних виробничих підприємств становить дебіторська заборгованість. В умовах економічної кризи її обсяги дещо гіпертрофовані внаслідок уповільнення грошового обігу, хронічної нестачі грошових коштів у покупців продукції та інших аналогічних причин. Тому управління формуванням рівня дебіторської заборгованості в сучасних умовах значно ускладнено.

У процесі управління дебіторською заборгованістю підприємства слід зважати на те, що вона вимагає від продавця значного обсягу не тільки прямих, а й побічних поточних витрат, пов'язаних з ускладненням обліку і контролю, процесом інкасації, уповільненням грошового циклу тощо. Але водночас слід мати на увазі, що надання покупцям продукції кредиту приводить до зростання обсягу її реалізації, а відповідно, і до збільшення суми прибутку підприємства. Для того щоб позитивний ефект перевищував негативні наслідки формування дебіторської заборгованості, на кожному виробничому підприємстві має бути розроблено спеціальну кредитну політику щодо покупців його продукції.

Рис. 3.. Схема трансформації окремих видів оборотних активів виробничого підприємства в процесі операційного циклу [5, 181]

На комунальних виробничих підприємствах України понад 90% дебіторської заборгованості припадає в сучасних умовах лише на один її вид – дебіторську заборгованість за розрахунками за поставлену продукцію (наданий товарний кредит її покупцям). Тому основні засади формування кредитної політики підприємства, а відповідно і визначення рівня дебіторської заборгованості, розглянемо за цими операціями.

Кредитна політика виробничого підприємства послідовно розробляється за такими основними стадіями (рис. 3.2):

1. Визначення умов розрахунків із покупцями за реалізовану продукцію передбачає, що ці умови мають бути диференційовані за окремими видами цієї продукції. Так, якщо певні види продукції виробляються згідно з індивідуальним замовленням її замовника і потребують значного обсягу фінансування виробництва їх, підприємство може здійснювати продаж їх на умовах повної або часткової передоплати. За ті види продукції, яка користується високим рівнем попиту на ринку і реалізується широкому колу непостійних покупців, найбільш ефективною формою розрахунків є оплата за неї на момент поставки. Нарешті, за ті види продукції, яка реалізується постійному колу покупців або попит на яку зменшується внаслідок негативної кон'юнктури ринку, підприємство може надавати товарний кредит. Продаж продукції на умовах відстрочення платежу може бути застосований і як засіб розширення обсягів її реалізації, якщо виробничі потужності підприємства дають змогу збільшити обсяг її виробництва.

Рис. 3.. Стадії розробки кредитної політики виробничого підприємства [5, 182]

Визначення умов розрахунків із покупцями за окремі види реалізованої продукції дає змогу спрогнозувати обсяг цієї реалізації на умовах передоплати, оплати на момент поставки та з наданням товарного кредиту.

2. Розробка системи знижок за швидку оплату реалізованої продукції покупцями покликана стимулювати її збут на умовах оплати на момент поставки. Така система цінових знижок є частиною маркетингової політики підприємства; її застосування визначається проведенням аналогічної цінової політики з боку підприємств-конкурентів. Критерієм визначення кількісних розмірів цінової знижки за швидку оплату реалізованої продукції може бути рівень поточних витрат, пов'язаних з обслуговуванням дебіторської заборгованості підприємства. В умовах ризику неплатежів розмір цінових знижок за швидку оплату реалізованої продукції досягає в Україні досить високого рівня – 10-15% порівняно із звичайними 3-5%, прийнятими в зарубіжній торговельній практиці.

3. Визначення граничних строків надання товарного кредиту покупцям певною мірою диктується кон'юнктурою товарного ринку та торговельними звичаями в країнах, де розташовані покупці. Але поряд із цими об'єктивними умовами граничні строки надання товарного кредиту можуть бути диференційовані кожним підприємством на основі обраного типу політики формування оборотних активів. Так, більш тривалі строки надання покупцям товарного кредиту можуть стимулювати зростання обсягу реалізації продукції і суми доходу, але одночасно і викликати збільшення поточних витрат на обслуговування дебіторської заборгованості і підвищення ризику зростання частки безнадійних боргів. Скорочення ж строків надання товарного кредиту може призвести до зниження обсягів реалізації продукції, зменшення суми доходів, а в деяких випадках викликати негативну реакцію покупців; певною мірою ці негативні наслідки можуть бути компенсовані зниженням рівня кредитного ризику та обсягу фінансування оборотних активів. Певною мірою на управлінські рішення з цього питання впливають і такі фактори, як сезонність виробництва й реалізації продукції, граничний термін її зберігання, наявність надлишкових запасів готової продукції та деякі інші.

4. Розробка стандартів кредитоздатності покупців є однією з найважливіших умов проведення підприємством ефективної кредитної політики. Ця стадія формування кредитної політики пов'язана з визначенням рівня кредитного ризику, на який підприємство готове піти в процесі надання покупцям товарного кредиту. Якщо покупець не відповідає встановленим вимогам кредитування, він може отримати товарний кредит на більш жорстких умовах, а в певних випадках йому може бути зовсім відмовлено в наданні такого кредиту. Відповідно до цього стандарти кредитоздатності мають бути диференційовані для різних груп покупців згідно з рівнем їхньої платоспроможності.

У зарубіжній фінансовій практиці оцінка кредитоздатності покупців проводиться за так званою "системою 5С", тобто за оцінкою за п'ятьма факторами, назва яких починається з англійської літери "С". До цих факторів відносяться: 1) репутація покупця у діловому світі; 2) поведінка покупця щодо сплати за попередніми кредитами; 3) обсяг і структура капіталу, що використовується; 4) забезпечення кредиту, що надається, відповідними активами; 5) економічні умови, в яких покупець здійснює свою діяльність. Методи оцінки кредитоздатності покупців за кожним із наведених факторів розглядаються в спеціальній літературі з питань фінансового менеджменту [5, ]. Ця міжнародно