| Інший додатко-вий капітал | Резервний капітал | Нерозподілений прибуток | Неоплачений капітал | Вилучений капітал | Разом
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11
Разом зміни в капіталі | 290 | (300)– | 15 | 2 | 28 | 1400– | 1145
Залишок на кінець року | 300 | 2200 | 700 | 365 | 502 | 108–– | 3875
Дані розглянутого прикладу подано у додатку 3 [11, 32-39].
2.3. Розкриття інформації про власний капітал у примітках до фінансових звітів
Усі підприємства повинні розкривати у примітках до фінансових звітів призначення та умови використання кожного елемента власного капіталу (крім статутного).
Вимоги щодо розкриття інформації у фінансовій звітності особливо стосуються акціонерних товариств, звіти яких повинні відповідати принципам прозорості та відкритості, що діють на світовому ринку капіталів. Тому акціонерні товариства мають подавати у примітках до фінансових звітів інформацію про:
1) загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату;
2) загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата порівняно з передбаченими величинами;
3) загальну суму коштів, одержаних у ході передплати на акції, з окремим виділенням:
грошових коштів, внесених як плата за акції, із зазначенням кількості акцій;
вартісної оцінки майна, внесеного як плата за акції, із зазначенням кількості акцій;
загальної суми іноземної валюти, внесеної як плата за акції, із зазначенням кількості акцій та курсу, за яким валюту зараховано в обліку;
4) акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями, зокрема про:
кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу;
номінальну вартість акції;
зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу;
права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;
акції, що належать товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам;
перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють;
кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5 %;
акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами із зазначенням їх термінів і сум;
накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;
суму, включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені. Усі інші підприємства подають у примітках до фінансових звітів інформацію про:
розподіл часток статутного капіталу між власниками;
права, привілеї або обмеження щодо цих часток;
зміни у складі часток власників у статутному капіталі.
Отже, розглянутий звіт розкриває, за рахунок яких чинників змінились за рік сума та склад власного капіталу підприємства.
Динаміка власного капіталу – один із найістотніших і найважливіших показників, оскільки відображує здатність підприємства підтримувати ефективність свого господарювання. Це показник того, чи є підприємство "діючим", чи відповідає воно визнаному у Законі "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" принципу безперервності, тобто чи можна, оцінюючи активи і зобов'язання підприємства, виходити із припущення, що його діяльність триватиме і надалі. Так, високі темпи зростання власного капіталу свідчать про здатність підприємства формувати і ефективно розподіляти прибуток, уміння підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. Водночас зменшення обсягів власного капіталу, як правило, є наслідком неефективної, збиткової діяльності і може призвести до банкрутства. Ось чому інформація про власний капітал підприємства у її динаміці є такою важливою для користувачів фінансової звітності.
Розділ 3. Взаємозв'язок Звіту про власний капітал з іншими формами звітності
Взаємозв'язок та Звіту про власний ка-пі-тал з іншими формами звітності можна прослідкувати за даними додатків 5 і 6 [8].
Рис. 3.. Класифікація доходів, витрат, прибутків і збитків [29, 174-189]
Інвестиційну та фінансову діяльність, як правило, визначають під час складання звіту про рух грошових коштів. Інвестиційною діяльністю вважають придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.
Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
У звіті про фінансові результати статті, пов'язані з цими видами діяльності, надані в статтях:
дохід від участі в капіталі;
інші фінансові доходи (прибутки);
інші доходи (прибутки);
фінансові витрати;
втрати від участі в капіталі;
інші витрати.
Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу.
Прикладом руху коштів внаслідок фінансової діяльності є:
випуск власного капіталу (акцій);
отримання позик та їх погашення;
викуп акцій власної емісії;
виплата дивідендів.
Застосовуючи розглянуту класифікацію слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить в першу чергу від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери, звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.
Крім того, якщо одна операція включає суми коштів від декількох видів діяльності, ці суми необхідно розподіляти між відповідними видами діяльності.
Так, наприклад, суму сплачену банку, яка включає погашення позики та відсотки, буде відображена двома позиціями: відсотки – у складі операційної діяльності, а погашення позики – у складі фінансової діяльності.
Рис. 3.. Послідовність складання звіту про рух грошових коштів [29, 174-189]
Визначення руху коштів внаслідок фінансової діяльності. Для визначення надходження та видатку коштів у результаті фінансової діяльності слід проаналізувати зміни у статтях балансу за розділом "Власний капітал" та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, наведених у розділах балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів", "Довгострокові зобов'язання" і "Поточні зобов'язання" ("Короткострокові кредити банків" і "Поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях", "Поточні зобов'язання по розрахунках з учасниками" тощо).
У статті