Якщо на підприємстві накопичилися документи з платежів з безспірним стягненням коштів, згідно з чинним законодавством України оплата їх проводиться банком при надходженні коштів у примусовому порядку за календарним надходженням цих документів.

Документи, надані банкові, повинні містити такі реквізити: назву, номер рахунка в банку, число, місяць, рік виписки. Число вказується цифрами, місяць – словами, рік – цифрами.

Підприємства, що використовують при виписці первинного документа обчислювальну техніку, дозволяється : проставити місяць цифрами (1 - 12), повну або скорочену назву платника і одержувача коштів, номер розрахункових рахунків; назву місця знаходження, номер банку платника або одержувача, МФО, де знаходяться коррахунки, номер коррахунка; суму платежу – цифрами та словами у цілих грошових одиницях; мотив для розрахунків або одержання коштів; підписи платника на першому примірнику з відбитком печатки.

Платіжні документивиписуються, як правило, під копіювальний папір у кількості примірників, необхідній банку та всім сторонам,що беруть участь у розрахунках.

Механізм безготівкових розрахунків, їх стандарти, стандарти документів і документообіг визначаються Положенням НБУ “Про безготівкові розрахунки у господарському обігу України” №22001/116 від 1 червня 1993 р. Платіжне доручення являє собою бланк встановленої форми, який підприємство подає до обслуговуйочого банку для перерахування визначеної суми зі свого рахунка (Дод. 6).Банки приймоють до виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймаються до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка підприємства або за рахунок кредиту. Доручення на перерахуваня грошових коштів у дохід бюджету або позабюджетних коштів на рахунку клієнта. У разі відсутності грошових коштів доручення обліковуються на позабалансовому рахунку.

Іншим платіжним документом, який обслоговує безготівковий обіг, є платіжна вимога-доручення. Це комбінований документ: верхня частина – вимога постачальника (одержувача грошових коштів) покупцеві (платникові) сплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, нижня – доручення платника своєму банкові перерахувати з його рахунка вказану суму.

У безготівковому обігу широко використовуються також чеки. Чек – це письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунок, сплатити чекодавцю зазначену у чеку суму грошових коштів. В Україні нині чеки використовують юридичні особи при розрахунках між собою. Розрахунки чеками між фізичними особами не здійснюються. Бланки чеків брошуруються в окремі чекові книжки, які банки видають своїм клієнтам за їх заявами.

Розрізняють чекові книжки двох видів: лімітовані й нелімітовані. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти з розрахункового рахунку, відкритого у цьому ж банку клієнтом. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів. Термін дії виписаного чека – 10 робочих днів без урахування дня його заповнення.

Чек виписує чекодавць і проставляє такі реквізити:

- суми – цифрами у спеціальній зоні правової частини чека і словами у центральній частині чека;

- мотив для перерахування над графою “сума ловами”;

- найменування одержувача платежу в полі “кому”;

- дату, місце заповнення на спеціальних полях чека.

Менш поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці формою розрахунків є акредитивна. Акредитив являє собою грошове зобов’язання банкові, що видається за дорученням клієнта на користь контрагента останнього, відповідно до якого банк-емітент (той, що відкрив акредитив) може здійснювати платіж постачальникові або надавати ці повноваження іншому банкові. Акредитив відкривається або за рахунок власних грошових коштів, або за рахунок кредиту банку й супроводжується депонуванням коштів.

Акредитиви бувають покриті (депоновані в банку постачальника) і непокриті (гарантовані). Покритим є акредетив для здійснення платежів, з якого завчасно відволікаються грошові кошти в повній сумі на окремому рахунку. Оплата ж за непокритим (гарантованим) акредитивом забезпечується банком за рахунок наданого кредиту без попереднього бронювання грошових коштів платника.

Акредитив поділяють також на відзивні та безвідзивні.

Відзивний акредитив може бути змінений або анульований банком платника за його дорученням без погодження з постачальником, безвідзивний – тільки за згодою постачальника, на користь якого його відкрито.

Для відкриття акредитива платник подає обслуговуючому банку заявку, в якій зазначає:

- номер договору, за яким відкривається акредитив;

- найменування постачальника і найменування банку, що виконує акредитив;

- вид акредитива, тобто загальну назву товаріва або послуг, що оплачуються за рахунок акредитиву;

- умови реалізації акредитива;

- суму акредитива.

Акредетиви можуть використовуватись для оплати векселів у тих випадках, коли місце їх оплати визначене за місцем знаходження векселедавця.

6.Особливості розрахунків зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємства, як експортери, так і імпортери, складають договори зовнішньоекономічної діяльності, визначають у них комерційні умови – ціну товарів, умови платежу й форми розрахунків.

Найбільш поширеними формами розрахунків є:

- платежі готівкою;

- розрахунки банківськми переказами;

- документарний акредитив;

- документарна інкасова.

Розрахунки банківськими переказами – форма розрахунків, при якій єкспортер виписує рахунок і в комплекті з іншими документами, що підтверджують відправку товару, надсилає імпортерові. Платіж має бути виконанний не пізніше ніж через 30 днів після виписки чека. Розрахунки між підприємствами здійснюються тільки через уповноважені банки, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення міжнародних розрахунків. Кожний уповноважений комерційний банк, що має ліцензію, укладає договори на прямі кореспондентські відносини.

Усі розрахунки із зовнішньоекономічної діяльності здійснюються за вільними цінами. Чіткість виконання операцій з міжнародних розрахунків великою мірою залежить від правильного заповнення всіх необхідних реквізитів у платіжних документах. До них належать: найменування переказоодержувача; повна його поштова адреса іноземною мовою, сума цифрами і словами у вказаній валюті, найменування товару, номер і дата контракту, дата відвантаження.