Основні первинні документи, якими оформлюють операції відпуску, виробничих запасів представлені в таблиці 4.4.

Таблиця 4.

Первинні документи якими оформлюють відпуск виробничих запасів [10, с. 285]

№ форми | Назва форми | Призначення документу

1 | 2 | 3

М-8, 8-а, 9, 9-а | Лімітно-забірна картка | Призначена для оформлення відпуску матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів відпуску запасів на виробничі потреби. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичного обліку відпуску запасів в межах затвердженого ліміту

М-10, М_а | Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів | Заповнюється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб

1 | 2 | 3

М-11 | Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів | Застосовується для обліку руху матеріалів всередині підприємства. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного і синтетичного обліку руху запасів в бухгалтерії

М-20 | Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей | Застосовується для оформлення відпуску матеріалів виробничим одиницям об'єднанням чи стороннім організаціям

М-23 | Акт про витрату давальницьких матеріалів | Застосовується для оформлення витрат матеріалів відкритого зберігання, що належать замовнику, але витрачаються будівельною чи монтажною організацією, яка виконує роботи

В ряді випадків для разового відпуску матеріалів на виробництво використовуються галузеві форми (наприклад, в прядильному виробництві –форма № 4-п, в ткацькій – форма № 4-мт тощо).

В залежності від напрямку витрачання виробничих запасів в обліку відображаються наступні види господарських операцій та реквізити, що їх характеризують (табл. 4.5).

Таблиця 4.

Основні реквізити, що характеризують операції з відпуску запасів [10, с. 286]

Операції з відпуску виробничих запасів | Основні реквізити, що характеризують відпуск

1. Відпуск виробничих запасів в цехи основного і допоміжного виробництва на виготовлення продукції, виконання робіт та надання послуг | Дата відпуску, вид операції, склад, одержувач (цех, відділ)

2. Відпуск виробничих запасів на утримання та експлуатацію обладнання | Призначення, шифр витрат, найменування, сорт, розмір

3. Відпуск виробничих запасів на загально-виробничі та адміністративні потреби | Номенклатурний номер, одиниця виміру

4. Відпуск виробничих запасів на потреби непромислових виробництв та господарств | Кількість, ціна

5. Відпуск виробничих запасів на сторону і для переробки | Сума транспортно-заготівельних вит-рат чи відхилень від облікової ціни

Первинні документи, призначені для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів, є підставою для ведення бухгалтерського і оперативного (складського) обліку. Виробничі запаси надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків). Особлива увага при цьому звертається на законність операцій.

В умовах механізації обліку перевірені документи з надходження і витрачання виробничих запасів бухгалтер групує за видами і за допомогою супровідного ярлика передає на обчислювальну установку (ОУ) згідно із складеним графіком документообігу. Після обробки первинної інформації про надходження і витрачання виробничих запасів ОУ видають машинограми узагальнених даних по заготівлі запасів підприємством, по цінностях, які знаходяться в дорозі, по невідфактурованих поставках, з оплати платіжних вимог постачальників тощо. Машинограми використовуються для відповідних бухгалте-р-ських записів по заготівлі та придбанню матеріалів і, крім того, відділом матеріа-ль-но-технічного постачання і фінансовим відділом – для оперативного управління і контролю за надходженням цінностей і розрахунками з постачальниками.

Розділ 5. Визначення собівартості запасів

Процес постачання завершується не тоді, коли оприбутковано матеріальні ресурси від постачальників, а лише після визначення собівартості заготовлених цінностей, порівняння кошторисної вартості придбаних матеріалів з їх фактичною собівартістю і знаходження відхилень (економія, перевитрати). На основі бухгалтерських даних та кошторису витрат на придбання матеріалів можна зробити аналіз роботи та виявити резерви процесу постачання.

Фактична собівартість заготовлених матеріалів може бути визначена формулою [20, с. 324]:

Сф = Вм + Нп + Тзв + З + П,

де Сф – фактична собівартість,

Вм – первинна вартість матеріалів за ціною, вказаною у договорі;

Нп – непрямі податки на придбання запасів, ввізне мито, які не відшкодовуються підприємству;

Тзв – транспортно-заготівельні витрати;

З – витрати, пов'язані з доведенням матеріальних цінностей до стану, в якому вони можуть бути передані для використання у запланованих цілях;

П – витрати на утримання апарату відділу постачання, складів матеріальних, цінностей.

Як бачимо з формули, серед цих елементів лише один – Вм – відомий (він означає договірну ціну без включення в неї податку на додану вартість), а решта – характеризуються значним рівнем ентропії, що означає в інформатиці міру невизначеності.

Дійсно, якщо в поточному обліку ці елементи обліковуються однією сумою як відхилення від облікових цін або транспортно-заготівельні витрати, то ні працівники відділу постачання, ні керівництво підприємства не знають, чому зросла собівартість продукції, а в собівартості матеріальні витрати займають, як мінімум, дві третини всіх витрат.

Отже, в обліку треба оприбутковувати матеріали, що надійшли від постачальника записом:

Д 20, 21, 22, 23 (матеріальні витрати);

К 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Непрямі податки можна обліковувати окремо на субрахунках рахунків 20, 21, 22, 23, а в кінці місяця списати на вартість заготовлених матеріалів. Це дасть можливість аналізувати їх величину та розробити заходи з їх оптимізації.

Транспортно-заготівельні витрати, як відзначалося раніше, можна збирати в розрізі статей, за якими складається кошторис.

Фактичні витрати збираються на рахунку 29:

Д 29 "Транспортно-заготівельні витрати";

К 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками";

К 68 "Розрахунки за іншими операціями".

Списання транспортно-заготівельних витрат проводиться в кінці місяця записом:

Д 20, 21, 22, 23 (матеріальні витрати);

К 29 "Транспортно-заготівельні витрати".

Витрати, пов'язані з доведенням матеріалів до стану, в якому вони