Облік основних засобів

курсова робота з бухгалтерського обліку

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Виробничі сили являють собою сукупність засобів виробництва та робочої сили. У свою чергу засоби виробництва складаються з засобів праці та предметів праці.

Предмети праці – це об'єкт прикладання людської праці в процесі виробництва (поклади корисних копалин, сировина і т.д.). Сировина – це предмет праці, який піддають обробці. Засоби праці – сукупність засобів, з допомогою яких люди впливають на предмети праці, видозмінюючи їх відповідно до своїх потреб. До засобів праці відносять землю, будівлі, споруди, машини, інструменти, засоби сполучення, зв'язку. Найголовнішою частиною засобів праці є знаряддя виробництва. Ними безпосередньо люди впливають на предмети праці (машини, верстати, прилади, двигуни, інструмент).

В залежності від характеру перенесення вартості на готовий продукт засоби підприємства поділяються на необоротні та оборотні. Якщо оборотні засоби цілком споживаються в виробничому процесі протягом одного циклу, і при цьому вони, як правило, змінюють свою натуральну форму, а їх вартість цілком включається у вартість готової продукції, то необоротні засоби приймають участь в кругообігу інакше, а саме, на протязі багатьох виробничих циклів, не змінюючи при цьому своєї матеріальної (натуральної форми) форми. Вартість необоротних засобів переноситься на готовий продукт частинами в грошовій формі по мірі їх зносу. Після реалізації готового продукту частина їх вартості накопичується на підприємстві в грошовій формі, яка відповідає їх зносу.

Таким чином, вартість необоротних засобів має подвійну форму: Одна частина залишається в натуральній формі і складає їх залишкову вартість, а інша відокремлюється в грошовій формі. Частина необоротних активів не має натуральної форми, але приносячи економічні вигоди при їх використанні, відноситься до нематеріальних активів. Засоби праці в бухгалтерському обліку відносять до необоротних засобів, а в грошовому виразі до необоротних фондів.

Фонд (лат. fundus – основа) являє собою ресурс, запас, нагромадження.

Об'єктами обліку основних засобів є засоби праці. Згідно з П(с)БО 7, основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Вартісні ознаки предметів, що входять до складу основних засобів встановлює само підприємство.

Засоби праці, що мають первісну вартість нижчу, ніж встановлена до основних засобів, відносять до інших необоротних матеріальних активів.

Засоби праці (необоротні активи) мають велике значення у господарській діяльності підприємства.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади бухгалтерського обліку.

Предмет дослідження – основи побудови обліку засобів праці.

Метою курсової роботи є дослідження основ побудови обліку засобів праці.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

Розділ 1. Основні засади обліку засобів праці

1.1. Визначення основних понять

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі – П(С)БО 7).

До основних засобів згідно П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Для контролю за наявністю та рухом об'єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами.

Класифікація основних засобів

Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.

Для ведення бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за наступними групами (див. рис. 1.1).

Рис. 1.. Класифікація основних засобів [6]

Визнання та оцінка основних засобів

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу, та його оцінка може бути достовірно визначена.

В П(С)БО 7 визначені наступні види оцінки основних засобів:

Первісна вартість основних засобів визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Переоцінена вартість – це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, яка амортизується, представляє собою первісну або переоцінену вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченню періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об'єкту.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об'єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

Справедлива вартість об'єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об'єктів, тобто використання для ведення одного і того ж або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами.