Підприємствам різних галузей діяльності також відкриваються спеціальні позикові рахунки. З цих рахунків одержують кредит під матеріальні цінності, на оплату рахунків постачальників, а вируч-ка за реалізовані цінності надходить на погашення одержаного кредиту.

Аналітичний облік наявності та руху грошових коштів на ра-хунках у банку здійснюється за виписками банку з виділенням кожного рахунку в окрему облікову одиницю.

Виписки банку. Операції, що проводяться на розрахунковому рахунку, у банку обліковуються на рахунку «Розрахунковий раху-нок». Основою для запису операцій на ньому є виписки банку з розрахункового рахунка. Періодично (здебільшого щодня) банк видає власникам розрахункових рахунків виписки з рахунка з копіями розрахункових документів. Виписка обов'язково по-дається на перше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з погляду відповідності її поданим документам; -при цьому встановлюється, чи всі записи стосуються підпри-ємства — власника розрахункового рахунка. У виписці простав-ляється номер кореспондуючого рахунка. Виписка є основою для записів до реєстрів бухгалтерського обліку операцій на розрахун-ковому рахунку. Записи банку і підприємства мають бути іден-тичними.

Схематично сальдо і операції' на рахунку «Розрахунковий ра-хунок» унаочнює подана схема (додаток 1).

Сальдо розрахункового рахунка як в обліку банку, так і під-приємства завжди має бути однаковим. Якщо при перевірці випи-ски банку підприємство встановило, що якась сума в банку не-правильно записана (зарахована або списана), то воно повторює цю помилку банку і надсилає до банку письмове повідомлення про це. Усі помилки банку відображуються в кореспонденції з ра-хунком «Розрахунки за претензіями».

Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку за розрахунковим рахунком, а тому обов'язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду.

Облік операцій на інших рахунках в банку. Крім розрахункового рахунка підприємство може мати в банку інші рахунки для збері-гання оборотних (наприклад — акредитиви, чекові книжки тощо) або необоротних (депозити більше одного року тощо) грошей (коштів).

Операції на цих рахунках оформляють у розглянутому щойно порядку.

Облік довгострокових фінансових інвестицій.

Більшість підприємств має у своєму розпорядженні інвести-ції — тимчасово не зайняті грошові кошти, крім мінімальних коштів, необхідних для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об'єкти різних галузей економічної діяльності.

Інвестиції — це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

В умовах ринкової економіки предметом купівлі-продажу мо-жуть бути не лише основні засоби (земельні ділянки, будівлі, ав-томашини тощо), матеріальні оборотні засоби (сировина, матеріа-ли, готова продукція, товари і т. д.), нематеріальні активи (патен-ти, ліцензії, торгові марки і т. д.), а й фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприєм-ством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Не всі вкладення капіталу є фінансовими інвестиціями. Так, у будь-якої юридичної особи, зайнятої у сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В орга-нізаціях, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними учасни-ками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилучен-ням ресурсів і, як наслідок, не с фінансовими вкладеннями. Для названих організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде ста-новити предмет їхньої основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, —посередницьку діяльність. Фінансові вкладення здійснюють із такою метою.

1. Отримання відповідного, як правило, сталого доходу. Наприклад, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства,

інвестують його з метою отримання прибутку, який складається

з двох елементів:—

доходу у вигляді дивідендів (відсотків), отриманих протя^ гом інвестиційного періоду;—

зростання ринкової вартості цінних паперів, що перебува-ють у власності інвестора. Інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, оскільки це приводить до зростання ринкової вар-тості цінних паперів.

2. Виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвесту-ється. Цей вплив може виявлятися в можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння: безпосе-редньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних- чи юри-дичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статут-ного капіталу платника податку, або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою за 20 % статутного капіталу платника податку. Підприємства, відносини між якими зумовлюють мо-жливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прий-няття, фінансових і оперативних рішень іншою стороною, нази-вають пов'язаними сторонами.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статут-ного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, члонпм її сім'ї та юридичним особам, які контролюються тпкси» фіиичною особою або членами її сім'ї.

3. Отримання подптконих пільг за інвестиціями. Термін вилу-чення ресурсі її у фінпнсоні вкладення визначне саме підприєм-ство, якщо його ті низіїнчено у відповідних документах (установ-чих догопорнх - документах, які визначають строки функціону-вання цінних паперів тощо).

Фіїшіісоно інвестування здійснюється підприємством в таких осноинчх формах.

1. внесення капіталу до статутних фондів спільних підпри-ємств. Ця форма фінансового інвестування найбільш тісно пов'яза-на з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв'язків з постачальника-ми сировини і матеріалів (у разі участі в їхньому статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури; розширен-ня можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіо-нальні ринки; різноманітні форми галузевої і товарної диверси-фікації операційної