Треба наголосити на тому, що введені в практику обліку національні стандарти регламентують лише порядок отримання інформації для складання фінансової звітності. Стандарти не виконують роль інструкції, а лише в загальному, концептуальному аспекті зазначають методологічні підходи до організації обліку. Головний бухгалтер може конкретизувати методологічні підходи, розкрити їх в обліковій політиці. Наприклад, якщо у стандарті 16 немає навіть згадки про процес постачання, то це не означає, що його не потрібно обліковувати. Вести такий облік чи ні вирішує керівник разом із головним бухгалтером. Справа лише в тому, чи розуміють вони роль і значення такої інформації для управління, чи розуміють цінність інформації для прийняття рішень,

2.4. Визначення собівартості запасів

Процес постачання завершується не тоді, коли оприбутковано матеріальні ресурси від постачальників, а лише після визначення собівартості заготовлених цінностей, порівняння кошторисної вартості придбаних матеріалів з їх фактичною собівартістю і знаходження відхилень (економія, перевитрати). На основі бухгалтерських даних та кошторису витрат на придбання матеріалів можна зробити аналіз роботи та виявити резерви процесу постачання.

Фактична собівартість заготовлених матеріалів може бути визначена формулою [10, 324]:

Сф = Вм + Нп + Тзв + З + П,

де Сф – фактична собівартість,

Вм – первинна вартість матеріалів за ціною, вказаною у договорі;

Нп – непрямі податки на придбання запасів, ввізне мито, які не відшкодовуються підприємству;

Тзв – транспортно-заготівельні витрати;

З – витрати, пов'язані з доведенням матеріальних цінностей до стану, в якому вони можуть бути передані для використання у запланованих цілях;

П – витрати на утримання апарату відділу постачання, складів матеріальних, цінностей.

Як бачимо з формули, серед цих елементів лише один – Вм – відомий (він означає договірну ціну без включення в неї податку на додану вартість), а решта – характеризуються значним рівнем ентропії, що означає в інформатиці міру невизначеності.

Дійсно, якщо в поточному обліку ці елементи обліковуються однією сумою як відхилення від облікових цін або транспортно-заготівельні витрати, то ні працівники відділу постачання, ні керівництво підприємства не знають, чому зросла собівартість продукції, а в собівартості матеріальні витрати займають, як мінімум, дві третини всіх .витрат.

Отже, в обліку треба оприбутковувати матеріали, що надійшли від постачальника записом:

Д 20, 21, 22, 23 (матеріальні витрати);

К 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Непрямі податки можна обліковувати окремо на субрахунках рахунків 20, 21, 22, 23, а в кінці місяця списати на вартість заготовлених матеріалів. Це дасть можливість аналізувати їх величину та розробити заходи з їх оптимізації.

Транспортно-заготівельні витрати, як відзначалося раніше, можна збирати в розрізі статей, за якими складається кошторис.

Фактичні витрати збираються на рахунку 29:

Д 29 "Транспортно-заготівельні витрати";

К 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками";

К 68 "Розрахунки за іншими операціями".

Списання транспортно-заготівельних витрат проводиться в кінці місяця записом:

Д 20, 21, 22, 23 (матеріальні витрати);

К 29 "Транспортно-заготівельні витрати".

Витрати, пов'язані з доведенням матеріалів до стану, в якому вони можуть бути спожиті на виробництві, відносяться до операційних, тому їх облік ведеться на рахунку 23 "Виробництво" субрахунок "Доведення матеріалів до виробничого споживання":

Д 23 "Виробництво";

К 20, 22, 13, 66, 68, 63 (рахунки, з яких списуються витрати, пов'язані з виробничим споживанням матеріалів).

В кінці місяця такі витрати повинні списуватися на певні види матеріалів:

Д 20 "Виробничі запаси";

К 23 "Виробництво".

Витрати на утримання апарату відділу постачання і складів матеріальних цінностей можна виділити із складу рахунка 92 "Адміністративні витрати" в окремий субрахунок 921 "Витрати на утримання відділу постачання і складів". Протягом місяця такі витрати збираються таким чином:

Д 921 "Витрати на утримання відділу постачання і складів";

К 20, 22, 13, 66, 65, 372 (списуються витрати, пов'язані з процесом постачання).

В кінці місяця такі витрати списуються на фінансові результати:

Д 79 "Фінансові результати";

К 921 "Витрати на утримання відділу постачання і складів".

Разом із тим, при визначенні повної собівартості заготовлених матеріалів у калькуляціях треба вказувати частку адміністративних витрат, для чого попередньо вони розподіляються між окремими групами заготовлених матеріалів.

Калькуляція стосується іншого обліку – управлінського, але для його належної організації треба забезпечити дані у системі фінансового обліку.

Деталізація обліку окремих елементів собівартості заготовлених матеріалів потрібна, в першу чергу, на великих і середніх підприємствах, хоча і для підприємств малого бізнесу така інформація може виявитися актуальною. Наприклад, у тих галузях економіки, де питома вага товарно-заготівельних витрат у собівартості матеріалів перевищує 15-20%. Саме в цих витратах знаходяться резерви для зниження витрат і зростання прибутків [10, 325].

Зрозуміло також, що організація системного обліку витрат постачання вимагає від бухгалтерів творчого підходу – класифікації витрат, розробки номенклатури статей витрат, розробки регістрів аналітичного обліку, елементів собівартості, вибору методів розподілу, калькулювання собівартості одиниці заготовлених матеріальних цінностей, розробки первинних та зведених документів і регістрів тощо.

3. Облік розрахунків з іноземними постачальниками

Підставою для обліку імпортних товарів та їх руху є документи інофірми-постачальника, транспортно-експедиційних компаній по навантажувально-розвантажувальних і транспортних послугах, документи на послуги по зберіганню товару, розрахункові документи про сплату мита, зборів і податків.

Оприбуткування імпортних товарів на складі покупця проводиться на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, вантажної митної декларації, приймального акту і акту експертизи торговельно-промислової палати, комерційних документів (рахунків-фактур, invoice, що підтверджують митну вартість товару); транспортних накладних (CMR, залізничної накладної, авіанакладної, коносаменту, товарно-транспортної накладної, пакувальних листів). При купівлі товару за іноземну валюту обов'язково повинна складатись довідка бухгалтерії про наявність курсових різниць при перерахуванні заборгованості,

При виявленні недостачі або дефекту товарів приймання не припиняється, а складається рекламаційний акт, в якому зазначаються наступні