Як правило, свідченням наявності суттєвого впливу інвестора, є:

а) представництво у раді директорів або аналогічному керівному органі об'єкта інвестування;

б) участь у політиці прийняття рішень;

в) важливі операції між інвестором та об'єктом інвестування;

г) взаємообмін управлінським персоналом або

д) забезпечення необхідної технічної інформації.

Метод участі в капіталі. Згідно з методом участі в капіталі, інвестиція первісне відображається за собівартістю і балансова вартість збільшується або зменшується для визнання частки інвестора в прибутках або збитках об'єкта інвестування після дати придбання. Отримані від об'єкта інвестування дивіденди зменшують балансову вартість інвестиції. Коригування балансової вартості також може бути необхідним при зміні пропорційної участі інвестора в об'єкті інвестування, яке виникає від змін у капіталі об'єкта інвестування, які не було включено до звіту про прибутки та збитки. Такі зміни включають також зміни, що виникають від переоцінки основних засобів та інвестицій, від різниці у валютних курсах і коригування різниці, яка виникає при об'єднанні компаній.

Метод собівартості. Згідно з методом собівартості, інвестор відображає свої інвестиції в об'єкт інвестування за собівартістю. Інвестор визнає прибуток тільки тою мірою, якою він отримує дивіденди від акумульованого чистого прибутку об'єкта інвестування, який виникає після дати придбання інвестором. Дивіденди, отримані понад такий прибуток, вважаються відшкодуванням інвестиції та відображаються як зменшення собівартості інвестиції відповідно до вимог МСБО 25 "Облік інвестицій".

Консолідована фінансова звітність. Інвестицію в асоційовану компанію слід відображати в консолідованій фінансовій звітності за методом участі в капіталі, крім випадків, коли інвестиція купується та утримується винятково для її продажу в близькому майбутньому; в цьому випадку вона відображається за методом собівартості [3].

Визнання прибутку на основі отриманих дивідендів може не бути адекватним виміром доходу, одержаного інвестором на інвестицію в асоційовану компанію, тому що отримані дивіденди можуть мати незначне відношення до результатів діяльності асоційованої компанії. Оскільки інвестор має суттєвий вплив на асоційовану компанію, він несе певну міру відповідальності за результати діяльності асоційованої компанії і за результати рентабельності інвестицій. Інвестор звітує про управління, розширюючи консолідовану фінансову звітність із метою включення його частки до результатів діяльності такої асоційованої компанії і, таким чином, забезпечує аналіз доходу та інвестиції, на основі яких можна обчислити більш корисні коефіцієнти. Як наслідок, застосування методу участі в капіталі забезпечує більш інформативну звітність про активи та чистий прибуток інвестора.

Інвестиція в асоційовану компанію відображається в обліку з застосуванням методу собівартості, коли вона здійснює свою діяльність в умовах жорстких довгострокових обмежень, які суттєво послаблюють її здатність передавати кошти інвестору. Інвестиції в асоційовані компанії відображаються в обліку також із застосуванням методу собівартості, коли інвестиція купується та утримується винятково з метою її продажу в близькому майбутньому.

Інвестору слід припинити застосування методу участі в капіталі, починаючи з дати:

а) коли він перестає суттєво впливати на асоційовану компанію, але зберігає, цілком або частково, свою інвестицію

чи

б) коли метод участі в капіталі більш не є прийнятним, тому що асоційована компанія здійснює свою діяльність в умовах жорстких довгострокових обмежень, які значно послаблюють її здатність передавати кошти інвестору. Балансову вартість інвестиції на цю дату слід у подальшому вважати собівартістю.

Окрема фінансова звітність інвестора. Інвестицію в асоційовану компанію, яка включається до окремої фінансової звітності інвестора, який публікує консолідовану фінансову звітність, слід відображати в обліку:

а) або із застосуванням методу участі в капіталі чи методу собівартості, залежно від методу, який застосовується для асоційованої компанії в консолідованій звітності інвестора;

б) або за собівартістю чи сумами переоцінки згідно з обліковою політикою щодо довгострокових інвестицій (див. МСБО 25 "Облік інвестицій").

Складання консолідованої фінансової звітності як така не звільняє інвестора від потреби в окремій фінансовій звітності.

Інвестицію в асоційоване підприємство, що включається до фінансових звітів інвестора, який не випускає консолідовані фінансові звіти, слід відображати в обліку:

а) з застосуванням методу участі в капіталі або методу собівартості, залежно від методу, який був би прийнятним для асоційованої компанії, якщо інвестор випускає консолідовані фінансові звіти,

або

б) за собівартістю чи сумами переоцінки згідно з обліковою політикою щодо довгострокових інвестицій (див. МСБО 25 "Облік інвестицій"). Якщо метод участі в капіталі буде обліковим методом, прийнятним для асоційованої компанії, коли інвестор випускає консолідовані фінансові звіти, інвестору слід розкривати інформацію про те, яким би був вплив при застосуванні інвестором методу участі в капіталі [3].

Інвестор, який має інвестиції в асоційовані компанії, може не публікувати консолідовану фінансову звітність, тому що він не має дочірніх підприємств. Доречним є подання таким інвестором такої ж інформації про інвестиції в асоційовані підприємства, як і тої, що подається підприємствами, які випускають консолідовані фінансові звіти.

Застосування методу участі в капіталі. Багато процедур, прийнятних для застосування методу участі в капіталі, є подібними до процедур консолідації, визначених в МСБО 27 "Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства". До того ж, загальні концепції, що є основоположними для процедур консолідації, які застосовуються при придбанні дочірнього підпри-ємства, прийняті також щодо придбання інвестиції в асоційовану компанію.

Інвестиція в асоційовану компанію відображається в обліку за методом участі в капіталі, починаючи з дати, коли вона відповідає визначенню асоційованої компанії. Після придбання інвестиції будь-яка різниця (незалежно від того, чи є вона позитивною або негативною) між собівартістю придбання і часткою інвестора в справедливій вартості чистих