а) амортизації активів, що амортизуються, яка базується на їх справедливій вартості;

б) амортизації різниці між собівартістю інвестиції і часткою інвестора в справедливій вартості чистих активів, що підлягають визначенню.

Найостанніші фінансові звіти асоційованої компанії, які є в наявності, використовуються інвестором при застосуванні методу участі в капіталі; як правило, вони складаються на ту ж дату, що і фінансові звіти інвестора. Коли дати звітності інвестора та асоційованої компанії різні, асоційована компанія часто складає для використання інвестором звіти на ту ж дату, що і фінансові звіти інвестора. Коли це є неможливим, використовуються фінансові звіти, складені на іншу дату звітності. Принцип послідовності диктує, що тривалість звітного пері-о-ду і будь-які різниці у датах звітності є незмінними від одного періоду до іншого.

Коли використовуються фінансові звіти з різною датою звітності, здійснюються коригування впливу будь-яких значних подій або операцій між інвестором та асоційованою компанією, які відбуваються між датою фінансових звітів асоційованої компанії і датою фінансових звітів інвестора.

Фінансові звіти інвестора, як правило, складаються з застосуванням єдиної облікової політики щодо всіх операцій та подій за подібними обставинами. В багатьох випадках, якщо асоційована компанія застосовує іншу облікову політику, ніж прийнята інвестором для подібних операцій та подій, відповідні коригування здійснюються в фінансових звітах асоційованої компанії, коли вони використовуються інвестором при застосуванні методу участі в капіталі. Якщо та-кі коригування неможливо розрахувати, цей факт, як правило, розкривається [3].

Якщо асоційована компанія має кумулятивні привілейовані акції, які утримуються зовнішніми акціонерами, інвестор обчислює свою частку прибутків або збитків після коригування для визначення дивідендів на привілейовані акції незалежно від того, були ці дивіденди оголошені чи ні.

Якщо, згідно з методом участі в капіталі, частка інвестора у збитках асоційованої компанії дорівнює балансовій вартості інвестицій або перевищує її, інвестор, як правило, припиняє включати частку в подальших збитках. Інвестиція відображається в звіті за нульовою вартістю. Додаткові збитки забезпечуються тою мірою, якою інвестор бере на себе зобов'язання або здійснює виплати за дорученням асоційованої компанії для погашення її зобов'язань, гарантом яких був інвестор або за які відповідав іншим чином. Якщо після цього асоційована компанія звітує про прибутки, інвестор поновлює надання інформації, включаючи свою частку таких прибутків тільки після того, як його частка прибутків дорівнює частці чистих збитків, які не були визнані.

Балансову вартість інвестиції а асоційовану компанію слід зменшувати з метою визнання зниження вартості інвестицій, крім тимчасової; таке зменшення визначається і здійснюється для кожної інвестиції окремо.

Коли має місце зниження вартості інвестиції в асоційовану компанію, крім тимчасового зниження, балансова вартість зменшується з метою визнання зниження. Оскільки багато інвестицій в асоційовану компанію мають конкретну важливість для інвестора, балансова вартість визначається для кожної асоційованої компанії окремо [3].

Податки на прибуток. Податки на прибуток, які виникають від інвестицій в асоційовані компанії, відображаються в обліку згідно з вимогами МСБО 12 "Облік податків на прибуток".

Непередбачені події

26. Згідно з вимогами МСБО 10 "Непередбачені події та події, які відбуваються після дати балансу", інвестор розкриває інформацію про:

а) свою частку в непередбачених подіях і зобов'язаннях капітального характеру асоційованої компанії, за якими він також є умовно відповідальним;

б) такі непередбачені події, що виникають внаслідок спільної відповідальності інвестора за всіма зобов'язаннями асоційованої компанії.

Розкриття. Додатково до розкриття інформації, яка вимагається параграфом 14, слід розкривати інформацію про:

а) відповідний перелік та опис суттєвих асоційованих компаній, включаючи пропорційну частку інвестора в капіталі і пропорційне право участі в голосуванні, яким він володіє, якщо воно відрізняється від участі в капіталі;

б) методи, які використовувалися для обліку таких інвестицій.

Інвестиції в асоційовані підприємства, які відображаються в обліку з застосуванням методу участі в капіталі, слід класифікувати як довгострокові активи і розкривати як окрему статтю в балансі. Частку інвестора в прибутках та збитках слід розкривати як окрему статтю в звіти про прибутки та збитки. Інформацію про частку інвестора в будь-яких екстраординарних статтях або статтях попереднього періоду слід розкривати окремо.

2.3. Фінансова звітність про частки у спільних підприємствах

Фінансова звітність про частки у спільних підприємствах регулюється Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку МСБО 31 (переформатованим у 1994 р.) "Фінансова звітність про частки у спільних підприємствах".

Сфера застосування. Цей стандарт слід застосовувати до обліку часток в спільних підприємствах і звітності про активи, зобов'язання, дохід та витрати спільних підприємств у фінансових звітах контролюючих учасників та інвесторів незалежно від структури або форми здійснення основної діяльності спільного підприємства.

Визначення. Терміни, що використовуються в цьому стандарті, мають таке значення:

Спільне підприємство – це контрактна угода, за якою дві або декілька сторін здійснюють господарську діяльність, яка підлягає спільному контролю.

Контроль – це повноваження керувати фінансовою та операційною політикою господарської діяльності з метою отримання вигоди від неї.

Спільний контроль – це погоджений контрактом розподіл контролю за господарською діяльністю.

Суттєвий вплив – це повноваження брати участь у прийнятті рішень із фінансової та операційної політики господарської діяльності, але не контроль або не спільний контроль такої політики.

Контролюючий учасник – це сторона, яка є учасником спільного підприємства і здійснює спільний контроль за цим спільним підприємством.

Інвестор у спільне підприємство – це сторона, яка є учасником спільного підприємства і не здійснює спільний контроль за цим підприємством.

Пропорційна консолідація – це метод обліку і звітності, згідно з яким частка