Облік дивідендів
курсова робота з бухгалтерського обліку
ЗМІСТ
Вступ
Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширенням міжнародної підприємницької діяльності, тобто діяльності, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів). Основним спонукальним мотивом активізації і розширення участі партнерів у міжнародному бізнесі є можливість збільшення масштабів та ефективності підприємництва за рахунок інтернаціоналізації певних сегментів ринку, використання нових додаткових джерел необхідних матеріальних (інвестиційних) ресурсів, диверсифікації виробничо-господарської діяльності.
Для забезпечення тривалого існування підприємства необхідно прагнути отримання стабільного прибутку. На перший погляд здається, що цього можна досягти через стабільність виробничого процесу і реалізації продукції, але в конкурентному середовищі та в умовах частих інновацій і бурхливого розвитку науково-технічного прогресу стабільність може виявитися фатальною для існування підприємства. Не стабільність, тобто рівновага, а навпаки, адаптація до постійно змінюваного середовища може продовжити життя господарюючого суб'єкта. Отже, треба постійно переглядати мету підприємства у стратегічному і тактичному розвитку, визначати обсяги фінансування, методи здійснення інвестицій, змінювати виробничу і маркетингову політику, пристосовувати виробництво до потреб споживача. Цьому значно сприяє політика інвестування.
Дивідендна політика означає прийняття рішень керівництвом підприємства виплачувати прибутки у вигляді дивідендів чи утримувати їх для інвестування.
Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду.
Отже, не можна не звернути увагу на актуальність того кола питань, які винесені в заголовок даної курсової роботи.
Розділ 1. Спільна діяльність підприємств в умовах ринкового середовища
1.1. Суть спільної діяльності підприємств
Міжнародним спільним підприємством (МСП) вважається організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сферах інвестування, управління, виробництва продукції чи надання послуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо. Мотиваційний механізм заснування МСП створюється на макро- та мікрорівні національної системи господарювання. Мотивація формування і функціонування МСП як форми реалізації стратегії виходу на внутрішній та зовнішній ринки обумовлюється: 1) зниженням питомих інвестиційних ресурсів і підприємниць-кого ризику; 2) розвитком підприємницького потенціалу конкретного суб'єкта господарювання; 3) реалізацією переваг меншої вартості основних чинників виробництва і насамперед можливістю активізації маркетингу та започаткування нових каналів збуту товарів, можливістю проникнення на новий територіальний сегмент вітчизняного і світового ринків. Мотивація безпосередніх партнерів базується на узгодженні їхніх виробничо-економічних, маркетингових, екологічних та іміджевих інтересів [18, 52-53].
В Україні вже намітилися певні тенденції щодо розвитку МСП.
Основними з них треба вважати:
активізацію, що постійно зростає, кількісного розвитку різно-профільних спільних підприємств з частковим чи повним іноземним капіталом;
переважання партнерів із промислове розвинених країн, що пояснюється передовсім стратегічною орієнтацією таких держав, а також достатністю й мобільністю їхнього капіталу експортного спрямування;
створення МСП переважно на двосторонній основі та для здійснення промислової діяльності;
надто обережне ставлення іноземних партнерів до вкладання великих за обсягом інвестицій у спільне підприємництво за браком надійних гарантій їхнього правового захисту;
відносно активніша участь у заснуванні МСП малих зарубіжних фірм (компаній), що віддають перевагу швидкій віддачі невеликих інвестицій або комерційному зиску від разових операцій;
зосередження МСП передовсім у науково-технічних і виробничо-промислових центрах (регіонах) України [18, 53-54].
1.2. Облік валютних операцій, пов'язаних з формуванням та рухом статутного капіталу
1.2.1. Підприємства з іноземними інвестиціями
Операції, пов'язані з рухом капіталу, особливо цікавлять іноземних інве-сторів, тому слід приділити особливу увагу і відображенню цих операцій в обліку.
До іноземних інвесторів відносяться суб'єкти інвестиційної діяльності на території України, а саме:
юридичні особи, створені відповідно до законодавства;
фізичні особи – іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені в дієздатності;
закордонні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
інші іноземні суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що визнаються такими відповідно до законодавства України [3, 314].
Підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, ство-рене згідно з законодавством України, іноземна інвестиція у статутному капіталі якого складає 10 %, визнається підприємством з іноземними інвестиціями.
Облік статутного капіталу починається з дати державної реєстрації підприємства. Особливістю організації обліку операцій в іноземній валюті товариства з обмеженою відповідальністю є те, що до моменту державної реєстрації підприємства у нього виникає заборгованість засновників по внесках до статутного капіталу, яка перераховується у грошову одиницю України. Для цього підприємству необхідно:
сформувати розмір статутного капіталу підприємства за участю іноземних інвесторів за курсом, зафіксованим в установчому договорі. В бухгалтерському обліку розмір статутного капіталу підлягає оцінці в грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату здійснення господарської операції і не підлягає переоцінці в подальшому в зв'язку зі зміною курсу іноземних валют;
зафіксувати дату виникнення заборгованості іноземних інвесторів, яка одночасно є датою підписання установчого договору. Перерахунок зобов'язань з внесків до статутного капіталу проводиться на дату здійснення операції в іноземній валюті, а також на дату складання бухгалтерської звітності [3, 314-315].
Якщо засновником підприємства є нерезидент України, то підприємство здійснює розрахунки з ним в іноземній валюті країни цього нерезидента. У зв'язку з цим в іноземній валюті здійснюються всі внески до статутного капіталу (шляхом внесення до статутного капіталу основних засобів, нематеріальних активів, запасів, а також шляхом перерахування валютних коштів на рахунок підприємства). В іноземній валюті здійснюється також виплата засновнику-нерезиденту дивідендів.
На практиці на рахунку 46 "Неоплачений капітал" зручно самостійно ввести наступні субрахунки: 461 – "Неоплачений капітал засновників в національній валюті України" і 462 – "Неоплачений капітал засновників в іноземній валюті". Введення таких субрахунків дозволить без перешкод поділити валютний і гривневий облік з можливістю розрахунку курсових валютних різниць на квартальні залишки субрахунку 462.
Валютну різницю по залишках дебіторської заборгованості в іноземній
