нематеріальних активів на суму 150 грн., переведено до складу поточних – на суму 100 грн., передано інвестиції в рахунок погашення позики перед кредиторами – на суму 120 грн.
2. Інші інвестиції пов'язаним сторонам. Повернені інвестиції у вигляді грошових коштів на рахунок в банку на суму 1000 грн., відображено різницю між фактичною і номінальною вартістю придбаних облігацій – на суму 300 грн., і відображені витрати, пов'язані зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування – 50 грн.
3. Інвестиції непов'язаним сторонам. Нараховані дивіденди за інвестиціями – 2100 грн. і передані інвестиції в рахунок погашення короткострокової позики на суму 650 грн.
Дані про довгострокові і короткострокові фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо), депозити, статутні фонди (капітал) інших підприємств наводяться в окремих" інвентаризаційних описах, в яких вказується назва фінансового вкладення (акції, облігації, паї, депозити тощо), дата і строк вкладення, номер і серія цінних паперів, назва документа, що підтверджує фінансові інвестиції (установчий договір, інші домовленості, виписки банків, накладні на передачу обладнання тощо), сума, вид вкладення.
При інвентаризації цінних паперів встановлюється:
правильність оформлення цінних паперів;
реальність вартості цінних паперів, що знаходяться на балансі;
збереження цінних паперів (шляхом співставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку);
своєчасне і повне відображення в бухгалтерському обліку отриманих доходів по цінних паперах.
Інвентаризація цих засобів проводиться шляхом перевірки наявності цінних паперів, перевірки в установчих та інших документах даних про паї і вкладення до статутних капіталів спільно створених підприємств і депозитаріїв.
Інвентаризація цінних паперів проводиться за їх окремими видами, із складанням опису, в якому наводяться; номінальна та фактична вартість, строки погашення та їх загальна сума.
При інвентаризації перевіряється наявність обов'язкових реквізитів, щоб запобігти їх навмисній фальсифікації. Реквізити кожного цінного паперу порівнюються з даними описів (реєстрів, книг), що зберігаються в бухгалтерії підприємства.
Інвентаризація цінних паперів, що здані на зберігання в спеціальні організації (банк-депозитарій, тобто спеціалізоване сховище цінних паперів тощо), полягає в звірці залишків сум, які обліковуються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок банку-депозитарію.
Якщо ці цінні папери зберігаються в установі банку, то комісія проводить інвентаризацію за документами банку, що підтверджують їх прийняття.
Фінансові вкладення до статутних капіталів інших підприємств, а також позики, що надаються іншим організаціям, при інвентаризації повинні бути підтверджені відповідними документами.
Надлишки фінансових інвестицій оприбутковуються записами Д-т 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінансові інвестиції", К-т 719 "Дохід від реалізації готової продукції", а нестачі –Д-т 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей", К-т 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінансові інвестиції".
Розділ 3. Облік дивідендної політики підприємства
Дивідендна політика означає прийняття рішень керівництвом підприємства виплачувати прибутки у вигляді дивідендів чи утримувати їх для інвестування.
Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду.
На дивідендну політику впливає низка факторів. Найтиповішими з них є [12, 155]:
різноманітні кредитні та фінансові обмеження;
диференційні податкові ставки на дивіденди і доходи з приросту капіталу;
сприятливі форми інвестування у певні періоди;
бажання акціонерів отримувати доходи в поточному періоді, а не в майбутньому (або навпаки);
У сумі ці та інші фактори визначають оптимальну дивідендну політику. Оптимальна дивідендна політика – це така політика, яка максимізує ціну акцій підприємства.
Знаходження цього оптимуму є винятково важким завданням, і неможливо створити ідеальну модель дивідендної політики. Однак можна виділити основні моменти, які враховують при виробленні такої політики.
Під час прийняття рішень щодо дивідендної політики керівництво підприємства повинно враховувати [12, 156]:
заборгованість за раніше випущені облігації;
виплату дивідендів по привілейованих акціях, тому що вона здійснюється до виплати по звичайних акціях;
достатність грошових коштів підприємства для виплати дивідендів;
норми податкового законодавства.
Дивіденд – платіж, що здійснюється юридичною особою – емітентом корпо-ра-тивних прав або інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпо-ра-тивних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибу-т-ку такого емітента, розрахованої за правилами бухгалтерського обліку [20, 5-12].
До дивідендів прирівнюється також платіж, що здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємствам на користь відповідно держави або органа місцевого самоврядування в зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого за правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення про нарахування дивідендів.
3.1. Облік на підприємстві, що виплачує дивіденди
Платниками дивідендів є господарські товариства, акціонерні, товариства з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні, командитні. Відповідно до п. "6" ст. 10 Закону про господарські товариства учасники (засновники) мають право брати участь у разі прибутку й одержувати частину прибутку у вигляді дивідендів пропорційно до частки кожного з учасників.
Згідно із Законом про цінні папери основним джерелом виплати дивідендів є чистий прибуток товариства.
У фінансовому і податковому обліку джерелом виплати дивідендів є "бухгалтерський" прибуток.
Для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками і засновниками підприємства, пов'язаних з розподілом прибутку виплатою дивідендів, Планом рахунків призначено субрахунок 671 – "Розрахунки за нарахованими дивідендами" – рахунку 67 "Розрахунки з учасниками".
На субрахунку 671 обліковуються:
нарахування та виплата дивідендів власникам простих і привілейованих акцій (часток у статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших джерел, передбачених установчими документами;
нарахування та виплата дивідендів власникам простих і привілейованих акцій (часток у статутному капіталі) і спрямування дивідендів на збільшення статутного капіталу підприємства (реінвестиція дивідендів).
Що стосується періодичності виплати дивідендів, то щодо цього прямої вказівки в українському законодавстві немає (крім акціонерних товариств). Тому, на нашу думку, їх можна виплачувати відповідно до рішень засновників у будь-який час (наприклад, за квартал). Що
