Облік довгострокових активів

курсова робота з бухгалтерського обліку

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Виробничі сили являють собою сукупність засобів виробництва та робочої сили. У свою чергу засоби виробництва складаються з засобів праці та предметів праці.

Предмети праці – це об'єкт прикладання людської праці в процесі виробництва (поклади корисних копалин, сировина і т.д.). Сировина – це предмет праці, який піддають обробці. Засоби праці – сукупність засобів, з допомогою яких люди впливають на предмети праці, видозмінюючи їх відповідно до своїх потреб. До засобів праці відносять землю, будівлі, споруди, машини, інструменти, засоби сполучення, зв'язку. Найголовнішою частиною засобів праці є знаряддя виробництва. Ними безпосередньо люди впливають на предмети праці (машини, верстати, прилади, двигуни, інструмент).

В залежності від характеру перенесення вартості на готовий продукт засоби підприємства поділяються на необоротні та оборотні. Якщо оборотні засоби цілком споживаються в виробничому процесі протягом одного циклу, і при цьому вони, як правило, змінюють свою натуральну форму, а їх вартість цілком включається у вартість готової продукції, то необоротні засоби приймають участь в кругообігу інакше, а саме, на протязі багатьох виробничих циклів, не змінюючи при цьому своєї матеріальної (натуральної форми) форми. Вартість необоротних засобів переноситься на готовий продукт частинами в грошовій формі по мірі їх зносу. Після реалізації готового продукту частина їх вартості накопичується на підприємстві в грошовій формі, яка відповідає їх зносу.

Таким чином, вартість необоротних засобів має подвійну форму: Одна частина залишається в натуральній формі і складає їх залишкову вартість, а інша відокремлюється в грошовій формі. Частина необоротних активів не має натуральної форми, але приносячи економічні вигоди при їх використанні, відноситься до нематеріальних активів. Засоби праці в бухгалтерському обліку відносять до необоротних засобів, а в грошовому виразі до необоротних фондів.

Об'єктами обліку основних засобів є засоби праці. Згідно з П(с)БО 7, основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Вартісні ознаки предметів, що входять до складу основних засобів встановлює само підприємство.

В зарубіжній обліковій практиці поняття "необоротні активи" позначається різними термінами: постійні активи; власність, споруди та обладнання; матеріальні постійні активи, довгострокові активи тощо.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є бухгалтерський облік у зарубіжних країнах.

Предмет дослідження – облік довгострокових активів.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей обліку довгострокових активів у зарубіжних країнах.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Сутність та класифікація довгострокових активів

В зарубіжній обліковій практиці поняття "необоротні активи" позначається різними термінами: постійні активи; власність, споруди та обладнання; матеріальні постійні активи тощо. Так, в Швейцарії необоротні активи в активі балансу об'єднані в одну групу – основні засоби; в Росії – позаоборотні активи, які включають нематеріальні активи, основні засоби та доходні вкладення в матеріальні цінності, в Німеччині – основний капітал та фінансові активи; в Естонії – основне майно (довгострокові фінансові інвестиції, матеріальне основне і нематеріальне майно), в Єгипті – основний (основні засоби), моральний (нематеріальні активи) та ресурсний капітал (природні багатства). В країнах англо-американської системи обліку це довгострокові активи, що об'єднують в собі основні засоби або власність, будівлі та обладнання, невідчутні (нематеріальні) активи, передплачені витрати деяких періодів, інвестиції і фонди та інші непоточні (позаоборотні) активи. Так, в США окремим розділом в активі балансу відображаються довгострокові активи, до яких належать основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції, фонди та інші активи. Наприклад, відповідно до ЗПБО США у балансовому звіті в частині основних засобів необхідно відображати наступні показники:

В США нарахований знос нематеріальних активів, на відміну від українського балансу, частіше зазначається у примітках до фінансових звітів. На відміну від основних засобів, по нематеріальних активах не ведеться контррахунок накопиченої амортизації.

У Великобританії та Австралії всі необоротні активи в балансі представлені в розділі основного капіталу, який складається з нематеріальних, матеріальних активів та інвестицій. Особливий інтерес представляє будова активу балансу в частині необоротних активів Чехії (див. рис. 1.1).

Рис. 1.. Склад необоротних активів у Чехії [6, 297]

В Польщі необоротні активи в балансі підприємства представлені у вигляді позаоборотних активів, які поділяються на матеріальні і нематеріальні (рис. 1.2). До перших належать споруди, будівлі, механізми і обладнання, транспортні засоби, худоба тощо. Очікуваний термін їх корисного використання повинен бути більший одного року. Ці активи використовуються самим підприємством або призначені для використання на договірних засадах іншим підприємством (поточна оренда тощо). До цієї групи також належить майно, яке не є власністю підприємства (фінансова оренда), але по якому відповідно до податкового законодавства орендар зобов'язаний нараховувати знос.

Рис. 1.. Склад необоротних активів у Польщі [6, 297]

До нематеріальних активів відносяться права підприємства на власність, придбані і використані з метою одержання прибутку. Вони включають в себе спільне володіння правами на нерухомість, авторські