У зв'язку з тим, що у Франції існує п'ять основних типів балансу, які використовуються в системі економічного та фінансового аналізу різного роду діяльності, назва групи необоротних активів, а відповідно, і їх склад сильно змінюються. Так, при побудові ліквідного (майнового радикального) балансу всі активи поділяються на нематеріальні та матеріальні, виходячи з їх ліквідної вартості. Те ж характерно і для майнового (лояльного) балансу. В функціональному (радикальному) балансі, який на сьогодні у Франції є предметом дискусії теоретиків та практиків, все майно, яким розпоряджається підприємство тривалий період, обліковується незалежно від того, чи є воно його власністю. При цьому відображення в балансі активів не залежить від природи їх походження – матеріальна вона чи ні (наприклад, витрати на наукові дослідження) та їх класифікація здійснюється відповідно до їх функціонального призначення в галузі економічної діяльності – інвестування, господарська діяльність та операції з грошовими коштами. Відповідно всі необоротні активи у функціональному балансі представлені як іммобілізації, тобто активи, строк служби яких більше одного року.

Цікавим моментом є те, що в майновому (лояльному) балансі нематеріальні активи відсутні серед іммобілізацій. Це пов'язано з тим, що вони розглядаються як безнадійний борг. Коли ж нематеріальні елементи фігурують в активі, аналітики їх виключають і зменшують власний капітал на відповідну суму.

Офіційною моделлю балансу, яка була закріплена у Франції Загальним планом рахунків для річної звітності, визнано саме функціональну форму балансу, в якій необоротні активи виступають як іммобілізований актив (або засіб).

В свою чергу іммобілізований актив складається з інкорпоративних засобів – невідчутні активи, корпоративні засоби – відчутні активи або реальний основний капітал, а також фінансові засоби – довгострокові інвестиції.

Інкорпоративні засоби докорінно відрізняються від корпоративних. Вони складаються з витрат на організацію підприємства (плата за реорганізацію, комісійні збори, витрати за актами тощо), витрат на дослідження та розвиток, що здійснюються за власний рахунок підприємства: концесії, витрати на ліцензії, товарні знаки тощо, права на оренду; комерційних фондів та інших матеріальних активів.

Корпоративні засоби відображають право на реальний основний капітал та складаються із земель (власником яких є підприємство), обладнання, конструкцій (будинків, обладнання інфраструктури), технічного оснащення та виробничого інвентарю (верстатів, інструменту, машин тощо), будівель та установок, власником яких не є підприємство (телефонне обладнання, системи опалення тощо), інших видів основних засобів (транспортні засоби, меблі, конторське приладдя, електролічильне обладнання, зворотна тара), незавершеного капітального будівництва.

Фінансові засоби складаються з інвестицій в акції (за допомогою яких підприємство реалізує право на управлінський контроль своїх філій), інших фінансових коштів (іммобілізованих акцій, позик, депозитів та поручительств) на рівні гарантій за договорами, якими підприємство не дислокує до виконання відстрочених договорів.

Отже, як бачимо, в більшості країн необоротні активи можна поділити на наступні загальні групи:

В окремих країнах (зокрема в США) виділяють в окрему групу й природні ресурси у зв'язку з їх особливими ознаками.

Природні ресурси в США часто називають "вичерпними активами", тому що вони постійно зменшуються в процесі експлуатації. В день придбання чи виявлення природний ресурс відображають в обліку згідно з принципом вартості. Протягом експлуатації природного ресурсу його купівельна вартість згідно з принципом відповідності має розподілятися між обліковими періодами, в яких використання цього природного ресурсу сприяло отриманню доходу. Термін вичерпання означає розподіл купівельної вартості природного ресурсу на частини, які визнаються поточними витратами у відповідних облікових періодах протягом всього строку експлуатації цього ресурсу. Норма вичерпання на одиницю ресурсу обчислюється шляхом ділення загальної суми купівельної вартості чи витрат на виявлення ресурсу (мінус очікувана ліквідаційна вартість, яка визначається досить рідко) на встановлений загальний обсяг ресурсу в натуральному вимірі, який планується добути. Обчислену за таким способом норму вичерпання ресурсу в кожному обліковому періоді помножують на фактичну кількість, одиниць ресурсу, що добуто в цьому періоді. Процедура обчислення суми вичерпання природного ресурсу подібна до методу нарахування зносу пропорційно до випуску виготовленої продукції.

Розглянемо детальніше особливості відображення в обліку складових необоротних активів в різних країнах.

Розділ 2. Особливості оцінки, обліку формування вартості, амортизації та вибуття довгострокових активів

2.1. Оцінка та облік формування вартості основних засобів

Відповідно до Концептуальної основи МСБО будь-який актив для відображення в обліку повинен відповідати таким критеріям: 1) приносити в майбутньому вигоду підприємству; 2) його вартість можливо достовірно визначити. Крім зазначених, основні засоби повинні відповідати ще декільком критеріям. Зокрема, згідно з п. 6 МСБО 16 "Основні засоби" основні засоби – це матеріальні активи, які:

а) утримує підприємство для. використання у виробництві або постачанні товарів і наданні послуг, для надання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;

б) будуть використані, як очікується, більше одного періоду [1].

Названі критерії до визнання основних засобів аналогічні майже в усіх країнах. В окремих країнах виділяють також вартісний критерій.

Так, в Німеччині ліміт вартості основних засобів не менше 800 марок, в Білорусі – більше 30 мінімальних заробітних плат за одиницю, в Росії – більше 100-кратного встановленого законом розміру мінімальної місячної оплати праці за одиницю (один з критеріїв) [6, 302].

Основні засоби відображаються в обліку за первісною чи, як її часто перекладають, історичною вартістю. Згідно