Процес переоцінки основних засобів за МСБО та П(С)БО України суттєво не відрізняється. Правда, українські стандарти чіткіше зазначають ту межу (більше 10 %), яка призводить до необхідності проведення переоцінки. За міжнародними стандартами ця межа зазначається як така, що "суттєво відрізняється" від балансової вартості активу.

В інших країнах спостерігається наступна ситуація (табл. 2.3).

Таблиця 2.

Особливості переоцінки основних засобів в різних країнах [6, 307]

Країна | Загальні моменти переоцінки

Бельгія | Дозволяється проведення переоцінки з віднесенням збільшення вартості на кредитування фонду переоцінки за умови, що це виправдане прибутковістю компанії

Велико-британія | Для проведення переоцінки не існує законодавчих норм, проте частіше за всього використовують відновлювану вартість

Іспанія | Переоцінку основних засобів дозволяється проводити лише у випадках, передбачених законом для цілей обліку та оподаткування. Такого роду переоцінка практикувалася до 1983 р., потім була припинена та введена знову у 1996 р. Королівським наказом. Обліковий аспект переоцінки полягає у збільшенні вартості активів відповідно до лімітів, які встановлені законом. Це збільшення вартості списують за рахунок резерву по переоцінці, який не підлягає розподілу протягом 10 років, але може бути використаний для збільшення акціонерного капіталу по закінченні 3 років

Італія | Переоцінки необоротних активів можуть проводитись тільки за рішенням законодавчих органів. Дві останні переоцінки проводились в 1990 і 1991 рр. Перша з них була для підприємств добровільна, оцінка проводилась за поточною вартістю. Остання ж, обов'язкова для всіх, носила складніший характер, оскільки в ній використовувались спеціальні індекси і коефіцієнти, що відповідають темпам інфляції, які мали місце в італійській економіці в 80-ті роки

Польща | Основні засоби та величина зносу можуть підлягати переоцінці (наприклад, з метою запобігання інфляції). При цьому різниці, що виникають, списуються за рахунок резерву по переоцінці активів

Португалія | Цікавою особливістю португальського обліку потрібно визнати оцінку активів за їх собівартістю, вираженою в "номінальних" або "постійних" ескудо, яка дає можливість проводити періодичні переоцінки активів. При цьому податкове законодавство дозволяє робити це лише на підставі офіційних індексів споживчих цін при діючих обмеженнях на використання резервного фонду переоцінки, що публікуються Міністерством фінансів. Навіть за таких жорстких умов переоцінки лише 60 % додаткових амортизаційних відрахувань нараховуються за рахунок оподаткованого прибутку. При нарахуванні амортизації дозволяється тільки лінійний метод

Франція | Французьке законодавство дозволяє відображати в обліку переоцінку необоротних активів та інвестицій, однак визнання прибутку від збільшення вартості активу супроводжує податком на прибуток від доходів, що виникають (крім випадків, коли переоцінка законодавчо передбачена та її результати не враховуються при оподаткуванні)

Швейцарія | В бухгалтерській звітності окремих підприємств основні засоби повинні оцінюватися за первісною вартістю придбання чи виробництва за вирахуванням амортизації без права поточної переоцінки. Виняток складають підприємства, накопичені збитки яких перевищують половину капіталу і обов'язкових резервів. В цьому випадку дозволено переоцінювати майно і частку участі до поточної вартості. Різницю від переоцінки обліковують на рахунку спеціального резерву, який може зменшуватися тільки в результаті зарахування до складу акціонерного капіталу, списання або продажу відповідних активів

2.2. Методи нарахування амортизації основних засобів

Амортизація основних засобів – поступове систематичне списання вартості основних засобів в процесі їх корисного використання, пов'язане з їх фізичним і моральним зносом.

Відповідно до п. 47 МСБО 16 для розподілу суми, що амортизується, на систематичній основі протягом строку корисної експлуатації можна використовувати різні методи амортизації: прямолінійного списання, зменшення залишку, суми одиниць продукції. В українському законодавстві до перелічених методів додається також метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод [1].

В обліку Польщі, як і в колишньому українському обліку, амортизація нараховується за певною схемою з використанням терміну та коефіцієнтів для конкретних груп основних засобів. Величина нарахованого зносу може коливатись залежно від кількості робочих змін; рівня технологічного та економічного прогресу; виробничих потужностей; строку експлуатації; попередньо встановленої ліквідаційної вартості; коефіцієнтів зносу відповідно до податкового законодавства.

В Португалії взагалі дозволяється використовувати лише лінійний метод нарахування. В Люксембурзі амортизаційні відрахування не нараховуються по активах, які мають невизначений термін експлуатації.

В законодавстві Німеччини не передбачено жодних конкретних методів амортизації. На практиці найчастіше застосовуються прямолінійний метод та метод зменшення залишку. Строки служби активів, як правило, зазвичай встановлюються за спеціальними галузевими податковими таблицями.

У Франції, також використовується переважно прямолінійний метод, але ліквідаційна вартість при цьому не зазначається.

Комерційна амортизація за індивідуальними рахунками у Франції включається до результату по звичайних операціях, тоді як додаткові суми амортизації в цілях оподаткування включаються до складу екстраординарних операцій. При консолідації, як правило, відображається тільки комерційна амортизація. Найбільш розповсюджений строк знецінення складає 20-30 років для будівель та споруд, 10 років – для основних виробничих засобів і для обладнання та 5 років – для транспортних засобів. З 1960 р. у Франції дозволяється використання методу прискореного списання вартості [6, 308].

В Нідерландах та Іспанії норми амортизації не співпадають з нормами, передбаченими податковим законодавством.

В той же час в американській обліковій практиці застосовується багатоваріантність вибору методу визначення величини зносу, причому вибір такого методу і строк корисного функціонування активу, що амортизується, здійснює саме керівництво підприємства, тобто рішення приймається на підставі