1. Фіксується сума інвестицій в придбання компанії (фірми), включаючи оплату послуг консультантів, брокерів тощо.

2. Визначається за балансом величина нетто-активів, яка відображає їх реальну оцінку.

3. Розраховується сума різниці між коштами, які інвестуються, та балансовою вартістю нетто-активів.

4. Здійснюється переоцінка майна та зобов'язань компанії, яка придбавається за ринковою ціною (на дату переоцінки).

5. Уточнюється сума різниці (п. 3) з врахуванням переоцінки активів та зобов'язань.

6. Визначається величина гудвілу при придбанні компанії. Ця методика може бути проілюстрована умовним цифровим прикладом, для спрощення якого зобов'язання по кредиторській та дебіторській заборгованості надані в однакових сумах.

Приклад

Компанія А здійснює інвестування в компанію Б, складові компанії, яка придбавається – 3000 тис. грн.

Баланс компанії Б на 01.01.2000

Актив | Пасив

Найменування статей | Сума, тис. грн. | Найменування статей | Сума, тис. грн.

Основні засоби

Запаси

Дебіторська заборгованість | 1200

900

400 | Акціонерний капітал

Додатковий капітал

Прибуток

Кредиторська заборгованість | 150

1050

900

400

Разом | 2500 | Разом | 2500

Переоцінка запасів на дату здійснення угоди склала 1000 тис. грн., основних засобів – 1500 тис. грн.

На підставі наведених даних здійснимо послідовний розрахунок величини гудвілу:

1. Сума інвестицій в придбану компанію Б – 3000 тис. грн.;

2. Балансова величина нетто-активів – 2100 тис. грн.;

3. Різниця між сумою інвестицій і балансовою сумою нетто-активів – 900 тис. грн. (3000 – 2100);

4. Ринкова вартість запасів на дату переоцінки – 1000 тис. грн.; основних засобів – 1500 тис. грн.;

5. Уточнення різниці з обліком переоцінки:

6. Гудвіл – 500 тис. грн. (900 – 400).

Згідно з МСБО 22 негативний гудвіл відображається в обліку наступним чином:

а) тією мірою, якою він пов'язаний з очікуванням майбутніх збитків та витрат, які зазначаються у плані придбання покупця і можуть бути достовірно оцінені, однак не відображають зобов'язання, що мають бути ідентифіковані на дату придбання; цю частину негативного гудвілу слід визнавати як прибуток, або

б) якщо майбутні ідентифіковані збитки та витрати не визначаються в очік-у-ваному періоді, негативний гудвіл слід визнавати як прибуток наступним чином:

Відповідно до ЗПБО США проблему, негативного гудвілу може бути вирішено шляхом розподілу сукупної чистої вартості фірми за ідентифікованими активами так, щоб їх оцінка були знижена (доведена до ринкової), і тоді негативний гудвіл буде відхилено. Такий підхід викладений в стандартах фінансового обліку США, сутність якого полягає в тому, що якщо оцінка придбаної фірми нижча суми ринкових цін її активів чи оцінка активів цієї фірми нижча кредиторської заборгованості, то від'ємну різницю слід віднести на зниження вартості необоротних активів до нуля, а різницю слід показати як негативний гудвіл.

Комітет з бухгалтерських стандартів Великобританії бухгалтерського обліку вважає, що негативний гудвіл – це просто дзеркальне відображення позитивного гудвілу і є нематеріальним активом, названим несприятливе розміщення". Ідентифіковані активи не повинні уцінюватися з метою елімінування негативного гудвілу, оскільки їх оцінкою виступає ринкова ціна.

Відповідно до МСБО 22 гудвіл підприємства підлягає амортизації протягом строку його корисного використання. При цьому вибір методу нарахування амортизації визначається самим підприємством з врахуванням передбачуваного надходження майбутніх економічних вигод чи з обліком рівномірного (прямолінійного) відшкодування вартості цього активу [3].

Найголовнішими факторами, що визначають строк корисної дії гудвілу, є передбачувані строки існування придбаної компанії, галузі діяльності, аналогічні строки в однотипових компаніях, інформація про кон'юнктуру попиту і пропозиції на продукцію компанії, конкурентноздатність тощо. Очевидно, що визначення таких строків досить складне, але в рекомендаціях МСБО 22 строк корисного використання гудвілу не може перевищувати 20 років з моменту прийняття на облік.

В Німеччині гудвіл, що виникає при консолідації, може або списуватись одразу за рахунок капітальних резервів (що у нас не допускається), або амортизуватися протягом ряду років, коли він, як передбачається, буде приносити прибуток (допустимі строки – до 40 років, але частіше за все – 15, тому що такий строк встановлений в податковому законодавстві для амортизації гудвілу окремих компаній. Негативний гудвіл трактується як кредиторська заборгованість, списання якої можливе лише за певних обставин, наприклад, при отриманні прибутку від перепродажу підприємства або при настанні події, яку очікували раніше, з врахуванням якої призначалася ціна купівлі.

В Швейцарії допускаються обидва варіанти обліку гудвілу: капіталізація, або, що зустрічається частіше, зменшення одного з резервів. Як і в інших європейських країнах, більшість компаній тривалий час надавали перевагу другому варіанту, щоб уникнути зменшення доходів в наступні роки через амортизацію гудвілу. Але в останні роки компанії, акції яких котируються на біржі, під впливом міжнародних стандартів почали капіталізувати гудвіл. Якщо гудвіл відображається в складі активів, він амортизується протягом терміну корисного використання – від 5 до 40 років.

Аналіз звітності британських компаній показує, що в бухгалтерській практиці негайне списання гудвілу домінує в порівнянні з процедурою нарахування амортизації. Це, як правило, пояснюється тим, що негайне списання за рахунок резервів не впливає на звіт про прибутки та збитки (за британськими обліковими правилами), тобто не має впливу на значення прибутку до оподаткування. В американській практиці прийнято капіталізувати придбаний гудвіл з наступною амортизацією.

В обліковій політиці підприємства повинні відображатися прийняті ним період та метод нарахування амортизації за