Інформдинамічні системи означають процес переходу знання у безпосередню силу виробничого процесу. Вони забезпечують цілеспрямований і ефективний обмін енергією у вигляді інформаційної і фізичної роботи. Інтегральна функція таких систем полягає в акумуляції всього потенціалу знань та перетворення їх в інформаційний ресурс [10].

Отже, найважливішою проблемою сучасної теорії управління є розробка такої інформаційної моделі, яка б забезпечила життєздатність підприємства в умовах постійної зміни і ускладнення середовища, в якому воно функціонує. Для забезпечення життєздатності підприємства необхідно знайти спосіб вимірювання його власної внутрішньої рівноваги .

Система, яка може впоратись з випадковим і непередбаченим втручанням в неї, забезпечуючи внутрішню рівновагу, називається надстабільною. Підприємства відносяться якраз до таких систем.

На систему впливають стимули, що знаходяться всередині або поза системою, для знаходження і розпізнавання яких в контурі управління повинен бути пристрій реєстрації стимулів. В якості такого пристрою в економічних системах служить бухгалтерська служба та інші економічні та технічні служби, які сприймають та оцінюють стимули, знаходять методи сповіщання про них в термінах, зрозумілих для працівників системи управління. Пристрій реєстрації стимулів (даних, фактів) називається перетворювачем.

Бухгалтерська служба виступає в значенні перетворювача стимулів на інформаційні ресурси, які служать вихідною інформацією для аналізу ситуацій і прийняття рішень.

На рис. 1.1 показано принцип дії перетворювача та його ролі в системі управління.

Рис. 1.. Управляюча система та її елементи [3, 39]

На рис. 1.1 сенсоріум означає пристрій, а в економічних системах – це служба, обов'язком якої є реєстрація наявності стимулів та їх класифікація. Ця служба може підсилювати (+) або зменшувати (-) дію стимулів в залежності від того, допомагають вони діяльності системи чи перешкоджають. Від сенсоріуму подаються команди на відповідні точки (центри) управління (А, В), які приймають рішення залежно від характеру стимулів. Щоб обрати положення вмикача (А чи В) сенсоріум порівнює очікуваний результат ефекту свого вибору за критерієм стабільності системи.

Канал, по якому надходять стимули в систему, називається сенсорним каналом входу (вхідні дані), а канал, що замикає ланцюг управління – моторним каналом виводу (вихідні дані).

Реально ця система набагато складніша, ніж показано на схемі, бо на вході і виході з неї існує безліч каналів, а сенсоріум має складну структуру і функції.

Роль обліку в цій системі зводиться до того, щоб максимально врахувати стимули та класифікувати їх, тобто виконувати функцію перетворювача.

Така кібернетична модель процесу управління дає можливість однозначно визначити місце обліку в системі управління на дійсно науковій основі, зрозуміти завдання та проблеми обліку на високому рівні в системі вищого порядку (управління). Однією зі складних проблем обліку є розпізнавання окремих вхідних і вихідних стимулів та каналів. Часто їх неможливо кваліфікувати, а розпізнати можна лише пучки каналів. На звичній мові бухгалтера це означає, що навіть отримані стимули (сигнали, документи, дані, факти) за наперед заданою програмою часто неможливо перетворити в поняття, зрозумілі для сенсоріуму, а також не ясно, по якому каналу (якій конкретно службі управління) подавати дані. Це призводить до втрат цінної інформації для управління та становить загрозу для стабільності системи внаслідок несвоєчасного реагування на стимули.

Другою проблемою, у зв'язку з цим, є байдужість облікової системи до тих стимулів, які виникають у новому середовищі (перехід підприємств до ринку, конкуренція, науково-технічний прогрес, зміна покупців, постачальників тощо). Такий стан пояснюється неадекватною реакцією на кардинальні зміни у функціонуванні підприємств у новому середовищі.

Третьою проблемою є фіксація стимулів і особливо їх класифікація за різними ознаками (класифікація документів, обробка їх в комп'ютерному середовищі, час подання сенсоріуму, слабкі та сильні стимули, миттєва реакція сенсоріуму чи з запізненням та інше).

Четвертою проблемою є вивчення входу в систему, починаючи з визначення набору рецепторів, які сприймають та фіксують інформацію про окремі аспекти стану зовнішнього світу в ефективно діючі канали і кінчаючи сенсоріумом, де інформація збирається і оцінюється. Тут важливо забезпечити можливість однозначного розуміння деталей стимулів як рецептором, так і сенсоріумом з метою забезпечення ефективної роботи системи. У випадку, коли сенсоріум має більшу можливість розрізняти деталі стимулів, ніж рецептор, то інформація для управління може бути втраченою через неспроможність рецептора (бухгалтерії) генерувати повну інформацію. Якщо ж рецептор буде мати більшу можливість розрізняти деталі стимулів, то така властивість може бути втрачена, якщо при передачі інформації сенсоріуму він здатний розрізняти деталі з меншими можливостями.

Слід урахувати потужність каналу передачі та можливість своєчасного доведення інформації від рецептора до сенсоріуму. Те ж саме можна сказати про канали виводу.

Що стосується сенсоріуму, то він складається з двох частин. З боку входу необхідна пропускна спроможність, яка дорівнює числу рецепторів на сенсорній платі, а на стороні виходу така ж пропускна спроможність на моторній платі з її ефекторами дії. У системі управління треба враховувати кібернетичний закон "різноманітності", який застосовується в управлінні та формулюється таким чином: різноманітність на вході для системи в цілому повинна відповідати різноманітності на виході, що означає неправомірність вимог керівництва підприємства створити просту і дешеву систему управління.

Теоретично складність системи управління повинна бути адекватною складності об'єкта управління, але практично важко забезпечити різноманітність через обмеженість засобів для цього. Для забезпечення мінімального рівня різноманітності використовують принцип організації та комп'ютеризації систем. Організаційні схеми управління полягають у відображенні окремих частин підприємства