контролюють своєчасність подання платниками бухгал-терських звітів і балансів, податкових розрахунків, деклара-цій та інших документів, пов'язаних з обчисленням плате-жів у бюджет, а також перевіряють достовірність їх щодо правильності визначення прибутку, доходу, інших об'єктів

оподаткування і обчислення податків та інших платежів у бюджет;

контролюють додержання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;

забезпечують стягнення фінансових санкцій за порушен-ня зобов'язань перед бюджетом;

передають правоохоронним органам матеріали про фак-ти порушень, за які передбачено кримінальну відповідаль-ність, а також подають у арбітражні і судові органи позови до підприємств, організацій та громадян про стягнення у доход держави коштів, одержаних ними за незаконними уго-дами, та в інших випадках отримання коштів без установле-них законом підстав.

Державні податкові адміністрації мають широкі права у фінансово-господарському контролі. Зокрема, їм надано право У суб'єктах підприємницької діяльності перевіряти і в разі потреби вилучати грошові документи, перевіряти бухгал-терський облік і звітність, плани, кошториси, декларації та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, одержувати необхідні пояснення, довідки з цих питань. Вони мають право фактичного контролю виробничих, складських, торгових приміщень підприємств і громадян, що використо-вуються для одержання доходів.

Державні податкові адміністрації мають право застосову-вати до підприємств, установ, організацій і громадян фінан-сові санкції у вигляді стягнення штрафів за неправильну сплату податків, а також накладати адміністративні штрафи на посадових осіб підприємств, винних у приховуванні (за-ниженні) прибутку (доходу) або інших об'єктів оподатку-вання, відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку і бухгалтерських звітів, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстанов-леною формою бухгалтерських звітів і балансів, розрахунків, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків. За аналогічні дії на громадян, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, державні податкові адміністрації мають право також накладати адміністративні штрафи. Розмір адміністративних штрафів встановлений законодавчими актами.

Державна контрольно-ревізійна служба здійснює фінан-сово-господарський контроль організацій, що фінансуються з бюджету, проведенням ревізій і тематичних перевірок витра-чання коштів відповідно до затверджених кошторисів, а та-кож збереження державної власності, додержання законо-давства та нормативних актів у їхній діяльності.

Державна інспекція по контролю за цінами є важливою ланкою фінансово-господарського контролю, який вона здій-снює у складі Мінекономіки України. Вона відповідно до покладених на неї завдань здійснює перевірки додержання законодавства щодо встановлення і застосування цін та еконо-мічного обгрунтування їх у всіх галузях народного господар-ства, поєднуючи цю роботу з податковими адміністраціями, правоохоронними та іншими контролюючими органами;

може позбавляти суб'єкти підприємництва права застосову-вати договірні (вільні) ціни у разі надмірного зростання їх та скорочення виробництва товарів у натуральних показни-ках, а також скасовує ціни і тарифи, затверджені з порушен-ням вимог законодавчих актів України з питань ціноутворен-ня, з одночасним поданням відповідним органам управління пропозицій щодо встановлення фіксованих або регульова-них цін і тарифів. Державна інспекція дає обов'язкові для виконання міністерствами і відомствами, об'єднаннями, під-приємствами вказівки про усунення порушень дисципліни цін, причин і умов, що породжують ці порушення. Крім того, розробляє і видає інструктивні та методичні вказівки, інші нормативні документи про порядок застосування законодав-чих актів з питань контролю за цінами; застосовує до суб'єктів підприємництва економічні санкції відповідно до чинного законодавства за порушення порядку встановлення і засто-сування цін; здійснює заходи щодо професійної підготовки та перепідготовки кадрів.

В умовах ринкових відносин виникають конфліктні си-туації між об'єктами підприємництва і органами державного контролю щодо розміру податків, які слід сплачувати до бюджету, цін та порядку застосування їх. Ці спірні питання вирішуються правоохоронними і державними органами уп-равління за умови, що сторони подають письмові висновки незалежного аудиторського контрольного органу.

Цілі фінансово-господарського контролю залежать від се-редовища, в якому він функціонує і для обслуговування якого він створений. Під середовищем розуміють все те, що оточує об'єкт контролю або його елементи і впливає на них. Такі впливи можна поділити на речові, енергетичні та інформа-ційні. Проведення фінансово-господарського контролю грун-тується значною мірою на інформаційному чиннику, який пов'язаний із речовими елементами виробництва, його тех-нологією і маркетингом, а також плануванням, обліком, ана-лізом та управлінням фінансово-господарською діяльністю.

Технологічні процеси контролюють за допомогою статис-тичних методів, де об'єкт контролю виступає як "чорна скринька". Кількісна характеристика мети фінансово-госпо-дарського контролю зумовлена вибором системи оцінки по-казників господарської діяльності, які об'єднують в такі три групи:

економічну — ефективність, собівартість продукції, рен-табельність, ринкова вартість і прибуток;

техніка-економічну — продуктивність праці, надійність роботи обладнання;

технологічну — точність, якість і конкурентоспроможність продукції, надійність і прогресивність технології.

Отже, зміст, цілі та завдання фінансово-господарського контролю визначають його функції в управлінні господарсь-кою діяльністю.

Перехід України до ринкових відносин можливий за умови демонополізації, роздержавлення і приватизації еконо-міки. Монополізація засобів виробництва в руках держави призвела до гіпертрофованого централізму в управлінні еко-номікою. Держава одноосібне вирішувала питання структури народного господарства, інвестиційної, фінансової та подат-кової політики. Це сприяло вихованню покірного, байдужого до результатів своєї праці трудівника. Заробітна плата нара-ховувалася не за кінцевими результатами виконаної роботи, а "виводилася" за суб'єктивною оцінкою керівника — на свій розсуд. Внаслідок цього втрачалася мотивація до праці робіт-ників на підприємстві, яке їм не належало.

Фінансово-господарський контроль в умовах адміністра-тивно-командної системи управління народним господарст-вом був засобом закріплення влади панівної верхівки та обслуговування її інтересів. Контроль використовувався як знаряддя утвердження однопартійної влади над безправним трудівником. У процесі контрольних процедур, ревізій діяль-ності підприємств функції контролю зводилися до перевірки того, як адміністрація виконує вказівки вищого керівництва, незалежно від відповідності їх чинному законодавству.

Плани виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) підприємствам встановлювалися вищим органом у ланці управління. Значна частина підприємств випускала