Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку певний еволюційний шлях.

Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтверд-ження достовірності бухгалтерських документів і звітів, по-тім він стає системно-орієнтованим на активізацію еконо-мічної діяльності. При цьому з метою запобігання помилкам основні зусилля було спрямовано на підвищення ефектив-ності системи управління підприємством і передусім систе-ми його внутрішнього контролю, що позитивно вплинуло на точність обліку і достовірність звітних даних. Таким чином, системний підхід зумовив нові якості аудиту, його консуль-тативну діяльність. За умови системного підходу здійсню-ється формалізація аудиторських процедур, що дає змогу оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготов-чої стадії і закінчуючи складанням аудиторського висновку. Третій етап розвитку аудиту — це його орієнтація на запобі-гання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику. Особливе значення ризи-ку аудитора пояснюється не лише можливістю втрати репу-тації аудитором або аудиторською фірмою і втрати клієнта, а й великими штрафами, коли через непорядність і непра-вильний висновок аудитора замовнику-клієнту завдано ма-теріального збитку.

Заявляючи про помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинен додержувати конфіденційності, оскільки порушення його може завдати збитків замовнику. Аудитор може частину роботи не виконувати, якщо він довіряє сис-темі внутрішнього контролю, що діє на підприємстві. На-приклад, він може використати дані інвентаризацій товар-но-матеріальних цінностей, проведених ревізорами під-приємства-замовника, якщо упевнений, що перевірки прове-дені правильно. Крім того, аудитор виявляє довіру висновкам інших аудиторів, які перевіряли організації і дочірні філії компанії, при аудиті зведеного (консолідованого) фінансо-вого звіту материнського підприємства.

Аудиторська перевірка провадиться з використанням ауди-торських стандартів (норм аудиту), розроблених практикою у країнах із розвиненою вільною економікою. Аудиторські стандарти — це основні принципи виконання аудиторсь-ких процедур. Вони мають виконуватися незалежно від умов, в яких проводиться аудит. До аудиторських стандартів вклю-чають пояснення і норми аудиту, що є керівництвом до вико-нання аудиторських процедур, застосування їх до окремих об'єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів.

В аудиторській практиці виділилися два основних напря-ми діяльності: приватний аудит і аудит за законом. Під термі-ном "приватний аудит" розуміють аудит, який здійснюється за замовленням заінтересованої сторони (партнерів по ком-панії), приватне за домовленістю, незалежно від того, чи передбачена така перевірка законом. Аудит за законом (обов'язковий) є необхідною мірою захисту інтересів заснов-ників (акціонерів, учасників капіталу) і держави від навмисно-го викривлення у звітності показників підприємницької Діяльності. Кожна компанія з обмеженою відповідальністю за законом зобов'язана щороку запрошувати кваліфікованого аудитора для перевірки своїх бухгалтерських рахунків. Характер і масштаби приватного аудиту залежать в основ-ному від заінтересованості клієнта. Масштаби аудиту за законом чітко визначені і змінювати їх ні директори, ні ак-ціонери, ні навіть самі аудитори компанії-клієнта не мають права.

Аудит є моральним стимулом для чесної роботи служ-бовців фірми. Розуміння того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує служ-бовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господарську діяльність підприємств і підприємців.

Провадять аудит здебільшого після завершення звітного періоду і відображення діяльності підприємця у бухгалтерсь-кому обліку і звітності. На практиці таке чітке розмежуван-ня аудиторської і бухгалтерської роботи не завжди можли-ве, особливо при приватному аудиті в невеликих компаніях. Малі фірми часто не завантажують себе веденням бухгал-терських книг і складанням звітів, покладають це на ауди-торів. Слід зазначити, що в таких ситуаціях підготовка або складання бухгалтерських звітів не є складовою аудиту. Скоріше навпаки, для об'єктивної перевірки цьому аудито-ру не слід виконувати контрольні функції.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансо-во-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за дани-ми бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також ауди-торських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємств із складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захисту своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має перева-ги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона не обов'язкова.

Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його фінансово-господарської діяльності, але в проведенні ауди-ту він заінтересований, оскільки це забезпечує можливості для правильного розподілу прибутків між державою і під-приємством у формі податків, що підлягають сплаті у бюд-жет; обгрунтований розподіл прибутку за акціями і пози-ками у вигляді дивідендів та інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо; залучення ка-піталу нового партнера у діяльність підприємства і забез-печення його частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх у бухгалтерському обліку (вартість основ-них засобів, переоцінка їх). Така переоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їм доцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих змін. Крім того, одержання кредитів банків в умо-вах ринкових відносин грунтується на висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки підприємства. Ауди-торської перевірки потребує і вирішення спорів, які розгля-даються в арбітражних і народних судах, між підприємства-ми, банками, податковими органами та іншими суб'єктами права.

Отже, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин функ-цією